Proceedings of the International scientific and practical conference “Integrative science, technology and cultural development” (November 10-12, 2025) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Barcelona, Spain, 2025. - 141 p.

51 конкретного інституційного змісту [20, с. 115]: офіційні повідомлення мають бути своєчасними, перевіреними, зрозумілими; канали оповіщення - багатоканальними і стійкими; навчання населення навичкам критичного сприйняття інформації - системним; етичні обмеження щодо мови ворожнечі, стигми, тривожних тригерів - не декларативними, а процедурно забезпеченими [19, с. 9]. Тут принципи соціальної регуляції прямо перетворюються на практики: алгоритми публічної комунікації у надзвичайних ситуаціях, протоколи взаємодії з медіа, моделі цифрової гігієни для дітей, підлітків і літніх людей, етичні кодекси для органів влади, медіа і волонтерських спільнот. Економічно-соціальний вимір вітальної безпеки потребує від регулятивної політики чіткого зв‟язку між гарантіями виживання і механізмами соціальної справедливості [18, с. 7]. Виживання не може будуватися як привілей доступу до ресурсів: воно повинно бути структурованим правом. Це означає пріоритетність базових послуг (медицина, вода, тепло, електрика, зв‟язок), адресну підтримку уразливих груп, справедливі черги і прозорі критерії розподілу дефіцитних благ, захист працівників критичної інфраструктури [2, с. 5; 21, с. 82], стимулювання місцевих виробничих і кооперативних ініціатив із короткими логістичними ланцюгами. Усе це повинно бути вмонтовано у прозорі правові рамки і підзвітний моніторинг, щоб солідарність не перетворювалася на поле для маніпуляцій. Вітальна безпека як моральна норма водночас є методологією для оцінювання політик. Її тест - здатність зменшувати смертність і страждання, зберігати психічну рівновагу населення, підтримувати довіру і взаємодію, не руйнуючи автономії і гідності [17, с. 12; 13, с. 180]. Коли політика досягає поставлених технічних цілей, але збільшує невизначеність, приниження, роз‟єднаність - вона порушує вітальний імператив. Відтак необхідні індикатори, що фіксують не лише «виконання заходів», а й реальні життєві результати: доступність допомоги у межах критичного вікна часу, якість евакуаційних коридорів і укриттів, охоплення навчанням базовим навичкам безпеки, рівні довіри до інституцій, маркери психологічного благополуччя,