Proceedings of the International scientific and practical conference “Integrative science, technology and cultural development” (November 10-12, 2025) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Barcelona, Spain, 2025. - 141 p.

6 Вступ. Геоінформаційні системи (ГІС) сьогодні відіграють ключову роль у сфері землеустрою та охорони земель, оскільки дозволяють аналізувати великі обсяги просторових даних і створювати різноманітні варіанти проєктних рішень. Завдяки використанню ГІС можна розробляти рекомендаційні та управлінські карти для окремих територій, що сприяє оптимізації екологічно та економічно обґрунтованих заходів із раціонального використання й охорони земель [1 – 3]. Накопичення просторової інформації про деградовані та малопродуктивні землі створює основу для прийняття ефективних рішень щодо їх консервації чи відновлення [2]. Сучасні програмні засоби, такі як ArcGIS від компанії ESRI та QGIS, мають широкий спектр функціональних можливостей, які охоплюють моделювання, картографування, аналіз та управління просторовими даними. Ці системи активно застосовуються у землевпорядкуванні, кадастровій діяльності, екологічному моніторингу та містобудуванні. Окреме місце посідає програма «Терен-ГІС», що використовується фахівцями для проведення нормативно- грошової оцінки земель, забезпечуючи точність розрахунків і відповідність нормативним вимогам. Важливою складовою управління земельними ресурсами є Державний земельний кадастр, який виступає інформаційною базою для реалізації земельної політики, оподаткування, ринку землі та моніторингу стану земель. Він забезпечує систематизований облік земельних ділянок, їхніх характеристик, прав власності та користування, а також підтримує процеси землеустрою на всіх рівнях. Сучасний кадастр являє собою інтегровану інформаційну систему, що поєднує бази даних, цифрові карти, аерофото- та космічні знімки, а також інструменти аналітики на основі геоінформаційних технологій. У минулому система обліку земель ґрунтувалася переважно на паперових картах, що потребувало значних трудових ресурсів, спричиняло численні помилки та затримки у підготовці документів. Відсутність цифрових технологій унеможливлювала швидке оновлення інформації та обмежувала доступ до