Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science, Technology and Culture: Interdisciplinary Dialogue and New Paradigms‖ (December 1-3, 2025) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Astana, Kazakhstan, 2025. – 62 p.

10 відбувалося поступово, у тісній взаємодії з еволюцією міжнародного права, розвитком стандартів у сфері прав людини та в контексті інтеграційних процесів. Останні сприяли забезпеченню вільного обігу даних у межах Європейського Союзу, а також створенню сприятливих умов для міжнародної співпраці. Право на недоторканність приватності як правова категорія було вперше концептуалізовано у Сполучених Штатах Америки. В англійській мові це поняття охоплюється терміном «privacy», який не має точного еквівалента в українській мові. Перше визначення сутності поняття «privacy» було запропоноване у 1890 році видатними американськими юристами Семюелем Уорреном та Луїсом Брандейсом [1]. Вони описали його як «право на особистий спокій» або «право залишатися на самоті». Значний внесок у формування права на приватне життя зробила судова практика в Сполучених Штатах Америки. Зокрема, у справі «Griswold v. Connecticut» [2] 1965 року суддя Верховного Суду США Дуглас звернув увагу на перші п'ять поправок до Конституції США, наголосивши, що вони забезпечують захист різних аспектів недоторканності приватного життя. Європейська традиція захисту приватності історично базувалася на забороні втручання в особисте й сімейне життя людини та на збереженні таємниці листування. Важливим етапом у міжнародному визнанні права на приватність стало ухвалення Загальної декларації прав людини на Генеральній Асамблеї Організації Об'єднаних Націй у 1948 році [3]. У статті 12 цього документа зазначено, що жодна особа не повинна зазнавати необґрунтованого втручання в особисте чи сімейне життя, посягань на недоторканність житла, конфіденційність листування, а також на честь і репутацію. Декларація також гарантує кожному право на правовий захист у разі таких порушень чи загроз. Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод, ухвалена у 1950 році, гарантує кожній особі право на повагу до її приватного і сімейного життя, житла та кореспонденції [4]. Втручання органів державної влади в