Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science, Technology and Culture: From Tradition to Digital Future‖ (December 8-10, 2025) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Vienna, Austria, 2025. – 183 p.

111 кінезіотейпування в багатокомпонентні реабілітаційні програми з акцентом на індивідуалізацію та систематичність втручання. Ключові слова: кінезіотейпування, постуральний сколіоз, м’язовий тонус, пропріоцепція, корекція постави, сенсомоторна стимуляція, фізична терапія, сколіотична деформація, стабілізація тулуба Постуральний сколіоз належить до функціональних порушень постави, для яких характерне бокове відхилення хребта без виражених структурних змін тіл хребців і міжхребцевих дисків. Ведучим чинником є дисбаланс м’язово- фасціальної системи, асиметрія тонусу паравертебральних м’язів, змінена просторово-діяльнісна схема тіла та патологічні стереотипи стояння й ходьби. Для цієї форми сколіозу вирішальне значення має цілеспрямована фізична терапія, спрямована на корекцію рухових патернів, відновлення сегментарної стабільності та формування стійких постуральних навичок. На цьому фоні кінезіотейпування розглядається як сенсомоторний модифікатор, що посилює дію базових втручань, впливаючи на м’язовий тонус, розподіл фасціального напруження, пропріоцепцію та суб’єктивне сприйняття положення тулуба [1– 3]. У клінічній практиці щодо пацієнтів зі сколіотичними деформаціями частіше описано застосування еластичних тейпів при ідіопатичному та малокутовому сколіозі, де структура хребта ще зберігає достатню гнучкість, а м’язовий компонент відіграє значну роль [1–3, 6, 7]. Дані цих робіт дозволяють екстраполювати отримані результати на постуральні форми, оскільки в обох випадках домінує асиметрія м’язового тонусу, порушення міжм’язової координації та неадекватні постуральні реакції. Дослідження фіксують, що додавання кінезіотейпування до програм лікувальної гімнастики й стабілізаційних вправ призводить до помірного зменшення величини деформації за кутом Коба, зниження інтенсивності болю та покращення показників статико-динамічної рівноваги [1–3, 5, 6]. Для постурального сколіозу, де структуральні зміни мінімальні, а центральним завданням є