Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science, Technology and Culture: From Tradition to Digital Future‖ (December 8-10, 2025) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Vienna, Austria, 2025. – 183 p.

115 зміною висоти стільця та столу, налаштуванням монітора, використанням підставки під ноги, навчанням перервам для рухової активності. У клінічних рекомендаціях зазначається, що тейп може слугувати додатковим індикатором неправильної пози під час роботи за комп’ютером: при тривалому нахилі тулуба або асиметричному положенні плечей з’являється відчуття натягнення чи дискомфорту в зоні аплікації, що стимулює пацієнта змінити позу [3, 8]. У поєднанні з регулярними вправами на мобілізацію грудного відділу, зміцнення м’язів розгиначів спини, стабілізацію лопаток і активацію глибоких м’язів живота це сприяє поступовому переформатуванню постурального стереотипу та зниженню навантаження на перевантажені структури [1–3, 5, 8]. Дослідження з ідіопатичним та малокутовим сколіозом демонструють, що ефекти кінезіотейпування мають переважно коротко- та середньостроковий характер, якщо не супроводжуються систематичною корекційною програмою [2, 4–6]. Після зняття тейпа та припинення занять поступово відбувається повернення до вихідних параметрів постави, хоча частина пацієнтів зберігає покращення суб’єктивного самопочуття й толерантності до навантаження [2, 6]. Це свідчить, що для постурального сколіозу кінезіотейпи слід розглядати як засіб, який «підхоплює» результат активної терапії й допомагає мозку закріпити новий руховий стереотип, але не здатний самостійно забезпечити стійку корекцію. Оптимальним виглядає поступове зменшення інтенсивності тейпування в міру того, як пацієнт навчається утримувати правильну позу без додаткової сенсорної підтримки [1–3, 5, 8]. Питання безпеки й протипоказань є важливими при тривалих курсах корекції постуральних порушень. У доступних роботах небажані явища при кінезіотейпуванні здебільшого обмежуються місцевими шкірними реакціями у вигляді почервоніння, свербежу, іноді — невеликих пухирців, що минають після зняття тейпа [2–4, 6, 7]. Ризик підвищується при наявності атопічного дерматиту, підвищеної пітливості, непереносимості акрилових клеїв. У клінічних протоколах рекомендують проводити пробну аплікацію, дотримуватися інтервалів відпочинку шкіри, уникати надмірної натяжки стрічки та накладання на ділянки з ушкодженою