Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science, Technology and Art in Global Context‖ (December 12-14, 2025) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Cambridge, United Kingdom, 2025. – 190 p.

43 живопису, є формування у студентів асоціативно-образного мислення, навичок побудови живописного зображення, творчої уяви тощо. Олійний живопис має великий досвід, накопичений видатними майстрами протягом багатьох століть його розвитку. Загальними завданнями, що завжди стояли перед художниками, були сприйняття і зображення навколишнього світу, пошук гармонії і раціональних шляхів композиційної побудови живописного зображення. Починаючи з епохи Відродження, живопис вступає в період вивчення й зображення навколишньої дійсності, реального предмета й реального середовища. У цей час складаються основні особливості реалістичного художнього методу. Аж до ХІХ століття все, що зображувалося в мистецтві, було результатом уважної, систематичної й глибокої переробки спостережень художником предметного світу, його оточення, суспільства. Творча діяльність передбачає застосування певної кількості професійних вмінь і навичок. Раціональність системи, багата база досвіду і повна відповідність навчальним завданням дає можливість для розвитку й застосування методик навчання живописним прийомам та композиційним принципам у підготовці майбутніх художників. Так, складові живописного твору, у відповідності до основного принципу композиційної єдності, мають сприйматися не як окремі розрізнені частини, а складати єдине ціле із усіх компонентів форми і змісту, забезпечуючи композиційну цілісність твору. Під композиційною цілісністю розуміється як єдність задуму і втілення, так і органічна єдність змісту і форми. Зрозуміло, що всі частини художнього твору мають бути пов’язані між собою і з центром, створюючи одне ціле. В цьому випадку, очевидно, окремі частини повинні бути підпорядковані одна одній і поєднані зв’язками, маючи подібність або контрастуючи групи, щоб таким чином утворити сукупне ціле. За цим же принципом – подібності або контрасту, відбувається і внутрішня будова кожної із цих груп, утворюючи ритм, що наскрізь пронизує весь твір. Ці групи, маючи подібні між собою елементи, ніби мають відгуки одна в одній, повторюючи таким чином ціле в окремих частинах, а частини – в цілому.