Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science, Technology and Art in Global Context‖ (December 12-14, 2025) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Cambridge, United Kingdom, 2025. – 190 p.

7 меблів як інструмента формування почуття стабільності, належності й захищеності у дітей, які перебувають у закладах інституційного типу. Ключові слова: будинок дитини, дитячі меблі, безбар’єрність, інтер’єр, ергономіка, психологічний комфорт, модульність, дизайн меблів, персоналізація, безпека. Проєктування меблів для будинків дитини є важливою складовою формування цілісного інтер’єрного середовища, яке має не лише забезпечувати базові потреби вихованців, а й виконувати компенсаторну, терапевтичну та розвивальну функції. Наукові джерела, що описують специфіку становлення та трансформації будинків дитини, наголошують на тому, що саме предметно- просторове середовище може частково компенсувати дефіцит емоційної підтримки та стабільності у дітей раннього віку, які виховуються в інституційних закладах [1, с.1]. На відміну від звичайних дитячих установ, будинки дитини працюють із дітьми, які особливо чутливі до сенсорних стимулів і потребують збалансованого середовища, що забезпечує відчуття безпеки й передбачуваності. Саме тому меблі тут не є нейтральними елементами інтер’єру — вони виступають інтегрованою частиною психолого- педагогічної моделі догляду. Сучасний підхід до розробки меблів для таких установ передбачає комплексний аналіз індивідуальних і вікових потреб дітей, можливостей персоналу, санітарно-гігієнічних норм та принципів адаптивності, що відображено у вітчизняних і міжнародних стандартах догляду за дітьми раннього віку [2; 3]. Меблеві елементи мають бути функціональними, довговічними та простими у догляді, оскільки експлуатаційні навантаження тут набагато вищі, ніж у звичайних домашніх умовах. Додатково література підкреслює психологічний вплив кольору, форми та текстури предметів інтер’єру на емоційний стан дітей: приглушені палітри та м’які матеріали сприяють зниженню тривожності й формуванню базового почуття стабільності [4].