Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science, Technology and Culture: Dynamics of Change in the XXI Century‖ (December 1921, 2025) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Baku, Azerbaijan, 2026. – 90 p.

38 здатність держави інтегрувати інноваційні технології у політичні й управлінські процеси. Штучний інтелект у цьому контексті виступає не просто технологічним інструментом, а системоутворюючим фактором сучасного світового порядку. Його вплив виходить далеко за межі економіки чи інформаційних технологій, охоплюючи сфери дипломатії, безпеки, міжнародного права та глобальної комунікації. Саме тому теоретичне осмислення ролі ШІ у міжнародних відносинах є необхідною умовою адекватного розуміння сучасних геополітичних процесів. Сучасний розвиток ШІ відбувається в умовах жорсткої міжнародної конкуренції. За даними Brookings Institution, основні інвестиції у сфері штучного інтелекту зосереджені у США, Китаї, Європейському Союзі та Ізраїлі, що свідчить про формування нового технологічного поділу світу. І. Ведмеденко зазначає, що Китай випереджає США за кількістю патентів у галузі генеративного ШІ, що має не лише економічні, а й геополітичні наслідки [1]. Н. Булатова та Н. Рєзнікова вводять поняття «цифрової асиметрії», під яким розуміють нерівномірний доступ держав до технологічних ресурсів, дослідницьких центрів і власних алгоритмів [2, c. 49]. У результаті формується нова залежність: країни, які не контролюють цифрові інфраструктури, втрачають частину суверенітету та стають споживачами зовнішніх технологічних рішень. Цей процес змінює класичну модель міжнародної ієрархії, у якій лідерство визначалося військовою або економічною потужністю. У цифрову епоху вирішальним стає контроль над даними, обчислювальними потужностями та стандартами використання ШІ. Для ґрунтовного розуміння впливу штучного інтелекту на міжнародні відносини доцільно звернутися до провідних теоретичних парадигм політичної науки. Класичні теорії міжнародних відносин, зокрема реалізм, лібералізм і конструктивізм, попри їхнє формування у доцифрову епоху, зберігають аналітичну цінність і дозволяють по-різному інтерпретувати роль інноваційних