Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science, Technology and Culture: Dynamics of Change in the XXI Century‖ (December 1921, 2025) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Baku, Azerbaijan, 2026. – 90 p.

41 Одним із ключових проявів цієї трансформації є формування нової форми влади – інформаційно-аналітичної. Вона ґрунтується не стільки на прямому примусі, скільки на здатності формувати уявлення про реальність, визначати пріоритети та рамки ухвалення рішень. Алгоритмічні системи аналізують політичні ризики, прогнозують поведінку акторів і пропонують сценарії дій, що істотно змінює процес стратегічного планування на міжнародному рівні [3, c. 147]. Особливістю цієї трансформації є перехід від реактивної до превентивної логіки міжнародної політики. Технологічно розвинені держави отримують можливість виявляти потенційні загрози ще до їх відкритого прояву, впливати на інформаційні потоки та громадську думку, а також коригувати політичні процеси непрямими методами. У такому контексті влада дедалі більше реалізується через контроль над цифровими інфраструктурами, комунікаційними платформами та аналітичними системами. Водночас інноваційні технології змінюють співвідношення сил між державними та недержавними акторами. Транснаціональні технологічні корпорації, які володіють обчислювальними ресурсами, масивами даних і власними алгоритмами, дедалі частіше виступають як автономні учасники міжнародних процесів. Це поступово розмиває традиційну монополію держави на владу та ускладнює механізми глобального врядування [2, c. 52]. Дослідження показує, що штучний інтелект та пов‘язані з ним цифрові технології стають ключовим фактором трансформації міжнародних відносин. Реалізм розглядає ШІ як ресурс сили та інструмент стратегічного суперництва, лібералізм – як засіб підвищення ефективності глобального управління, а конструктивізм підкреслює його здатність формувати нові смисли, ідентичності та уявлення про безпеку. Ці підходи демонструють, що цифрові технології перестали бути другорядним чинником і дедалі більше визначають структуру та динаміку світового порядку. На практиці ШІ змінює дипломатію, баланс сил та процес ухвалення рішень, створюючи інформаційно-аналітичну форму влади, яка дозволяє