Proceedings of the International scientific and practical conference ―Modern Science and Education‖ (January 5-7, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Liverpool, United Kingdom, 2026. – 174 p.

86 стратегія відновлення здорового кишкового мікробіома та впливу на метаболічні шляхи. Трансплантація фекальної мікробіоти є ефективним методом лікування рецидивуючої інфекції Clostridium difficile з показниками виліковування 80– 90%. Метод полягає у перенесенні кишкової мікробіоти від здорового до хворого з метою відновлення порушеного мікробіоценозу, що відіграє ключову роль у патогенезі цієї інфекції. Дисбактеріоз також залучений до розвитку інших захворювань, зокрема, запальних хвороб кишечника, синдрому подразненого кишечника, метаболічного синдрому, печінкової енцефалопатії та деяких неврологічних розладів. Вплив на мікробіоту за допомогою дієти, пробіотиків, пребіотиків, антибіотиків або трансплантації фекальної мікробіоти може змінювати перебіг цих станів, причому трансплантація фекальної мікробіоти вважається найпотужнішим, але водночас найменш контрольованим методом. 2. Попри відносну безпеку та простоту, трансплантація фекальної мікробіоти потребує обережного застосування, оскільки її довгострокові наслідки залишаються недостатньо вивченими. На сьогодні вона офіційно рекомендована лише для лікування рецидивуючої клостридіальної інфекції, хоча тривають клінічні дослідження щодо її використання при інших запальних хворобах кишечника. Переважний шлях введення трансплантаційної фекальної мікробіоти залишається дискусійним. Її можна вводити через верхні відділи шлунково- кишкового тракту (дуоденальний зонд або пероральні капсули) або через нижні відділи (колоноскопія, клізма). Ефективність трансплантації фекальної мікробіоти при Clostridium difficile загалом не залежить від способу введення, хоча клізми часто потребують повторних процедур. Данних про підвищений ризик надмірного бактеріального росту тонкого кишечника при введенні через верхні відділи наразі немає. Вибір методу введення визначається індивідуальними ризиками: при загрозі аспірації перевагу надають колоноскопії, тоді як введення через верхні