Proceedings of the International scientific and practical conference ―Current Issues in Science‖ (January 9-11, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Dresden, Germany, 2026. – 179 p.

57 збереження громадянства для таких осіб може виступати частиною державної політики визнання внеску, а також стимулом до довгострокової інтеграції тих, хто пов‘язав свою долю з Україною. Однак і тут потрібні чіткі критерії та процедури перевірки, щоб гуманітарна складова не створювала каналів для проникнення осіб, пов‘язаних із державою-агресором. Висновки. Множинне громадянство в українських реаліях слід розглядати як правовий режим, що може працювати на дві цілі одночасно: посилення національної безпеки через ліквідацію «сірих зон» та створення прозорих запобіжників, і прискорення повоєнної відбудови через збереження сталого зв‘язку з громадянами за кордоном та залучення діаспори. Його ефективність залежить не від самого факту дозволу або заборони, а від якості норм, процедур і контролю: чіткого визначення обов‘язків, сумісності з військовою службою, обмежень для публічної служби й доступу до державної таємниці, а також зрозумілих підстав втрати громадянства у разі загроз державі. Якщо множинне громадянство буде впроваджене як керований режим із диференціацією статусів і відповідальністю за зловживання, воно може стати інструментом повернення людей, підтримки демографії та розширення людського капіталу для відбудови. Якщо ж регулювання залишить прогалини у сфері безпеки та виконання обов‘язків, воно створюватиме додаткові конфлікти норм і підриватиме довіру до інституту громадянства. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Конституція України: від 28.06.1996 № 254к/96-ВР. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр#Text 2. Vink M.P., DeGroot G.-R., LukNgoChun. MACIMIDE Global Expatriate Dual Citizenship Dataset. Harvard Dataverse. 2020. V 6. URL: https://dataverse.harvard.edu/dataset.xhtml?persistentId=doi:10.7910/DVN/TT MZ08