Proceedings of the International scientific and practical conference ―Current Issues in Science‖ (January 9-11, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Dresden, Germany, 2026. – 179 p.

7 Ключові слова: гнійно-некротична рана; протеолітичні ферменти; морські гідробіонти. Пошук ефективних засобів для лікування ран залишається однією з найважливіших проблем у сучасній медицині та фармакології. Особливо це стосується гнійно-некротичних ран, які становлять одну з найскладніших проблем у сучасній клінічній медицині, оскільки супроводжуються надмірним запаленням, інфекційними ускладненнями та порушенням регенерації тканин.В умовах повномасштабної військової агресії проти України актуальність розробки ефективних методів лікування глибоких інфекційних ускладнень критично зросла [1, 2]. Зростання кількості складних, мультифакторних ран підкреслює нагальну потребу в розробці більш ефективних дерматотропних засобів та удосконаленні підходів до їх лікування. Процес загоєння рани є складним, динамічним біологічним явищем, що включає в себе послідовні та взаємопов'язані фази: запалення, проліферацію та ремоделювання. На кожному з цих етапів критично важливу роль відіграють протеолітичні ферменти, які беруть участь не лише у деградації некротичних тканин, але й у регуляції клітинної міграції, ремоделюванні позаклітинного матриксу та модуляції імунної відповіді [3]. Традиційні методи хірургічної обробки є інвазивними, а класичні перев‘язувальні матеріали часто не забезпечують оптимального мікросередовища для загоєння [4]. Перспективною альтернативою є ферментативне очищення рани за допомогою протеаз, отриманих з гідробіонтів екстремальних широт (Антарктика). Зокрема, ферменти морського їжака Sterechinus neumayeri та морської зірки Odontaster validus адаптовані до низьких температур, зберігають високу каталітичну активність при 37°C та виявляють оптимум дії при слаболужному pH (8,0–9,0), що відповідає середовищу інфікованих ран [5].