Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science at the Frontier of Progress‖ (January 27-29, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Paris, France, 2026. - 302 p.

294 Образ тіла як психологічний феномен посідає центральне місце в системі уявлень особистості про себе та навколишній світ. У сучасній психології С. Д. Максименко розглядає образ тіла не лише як відображення фізичних параметрів людини, а як складне, багатовимірне утворення, що інтегрує когнітивні, емоційно-оцінні та поведінкові компоненти самосвідомості. Формування образу тіла відбувається в процесі соціалізації та індивідуального розвитку особистості, під впливом міжособистісної взаємодії, культурних норм і накопиченого особистісного досвіду, що зумовлює його динамічний, змінний і контекстуально зумовлений характер [1, с. 75]. У психологічній науці образ тіла тісно пов’язується з поняттям тілесного Я, яке виступає первинною формою самосвідомості особистості. Через тілесні відчуття, рухову активність і сенсорний досвід людина усвідомлює власну відокремленість від зовнішнього світу, формує базові уявлення про себе як суб’єкта діяльності та спілкування. Тілесне Я слугує основою для подальшого розвитку Я-концепції, визначаючи характер самоставлення та самооцінки [50, с. 10]. Структурно образ тіла охоплює кілька взаємопов’язаних компонентів. Когнітивний компонент включає уявлення особистості про форму, розміри, пропорції та функціональні можливості власного тіла. Емоційно-оцінний компонент відображає спектр почуттів, пов’язаних зі сприйняттям зовнішності, зокрема задоволення або незадоволення тілом, прийняття чи відторгнення окремих його аспектів. Поведінковий компонент проявляється у способах самопрезентації, виборі стилю одягу, догляді за зовнішністю та регуляції харчової поведінки [3, с. 52]. Формування образу тіла має виражену вікову специфіку. У дитинстві тілесні уявлення носять фрагментарний характер і формуються переважно через безпосередній сенсомоторний досвід. У підлітковому віці, на тлі інтенсивних соматичних змін, образ тіла стає об’єктом підвищеної уваги та рефлексії, що часто супроводжується емоційною нестабільністю й коливаннями самооцінки.