Proceedings of the International scientific and practical conference ―Synergy of Modern Science and Education‖ (February 2-4, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – New York, USA, 2026. - 324 p.

100 нерівність і брак цифрових навичок робітників; стратегічні ризики - це неправильний вибір цифрового стратегічного плану, недостатня апробація унікальних технологічних рішень та повільність процесів впровадження цифрових технологій; управлінські ризики – слабкість виконавчого управління бізнес-структурами, які вкладають кошти в інформаційні технології, недостатня залученість керівників до вирішення оперативних питань ІТ-ризиків. Взаємопов‘язані ризики вимагають застосування зваженого підходу до розробки нових стратегій підприємства на основі цифрових технологій. Комплексний підхід до управління ІТ-ризиками дозволяє досягти балансу між розвитком, витратами та ризиками з одного боку, і експлуатаційними витратами з іншого. Особливе значення має аналіз ризиків, пов‘язаних із інформаційними системами й технологіями. У відсутності загальної методики для виявлення, аналізу й управління ІТ-ризиками фахівці стикаються з труднощами проведення ефективних заходів. ІТ-ризики можна розділити на дві великі групи: перша - стосується процесу розвитку інформаційних систем, друга - ризиків поточної експлуатації. Для забезпечення розробки інноваційної, інвестиційної, економічної, кадрової, ринкової і функціональної стратегій доцільно використовувати рекурсивно-конвергенційну модель розвитку підприємств із врахуванням викликів та можливостей цифрової економіки. У вітчизняній практиці підприємництва домінує реактивний підхід до розробки стратегій. Це проявляється у прийнятті управлінських рішень як реакції на поточні проблеми виробничо-економічної системи та фрагментарному визначенні стратегічних пріоритетів. Такий підхід породжує низку проблем як у внутрішньому середовищі підприємства, так і у відносинах із зовнішніми стейкхолдерами - власниками, інвесторами, управлінським персоналом, контрагентами та державними органами. Проблему усунення розбіжностей між інтересами та цілями зацікавлених осіб у процесі формування стратегії розвитку підприємств можна вирішити на основі концептів рекурсії та конвергенції.