Proceedings of the International scientific and practical conference ―Synergy of Modern Science and Education‖ (February 2-4, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – New York, USA, 2026. - 324 p.

128 письмі, малюванні тощо. В свою чергу, це призводить до певної соціальної ізоляції [3]. Баланс в роботі всіх вище вказаних сенсорних систем визначає нормальну підтримку постуральної стабільності людини (поставу). Постава – це гармонійний баланс м‘язової та скелетної рівноваги, що захищає опорно- руховий апарат від травм і деформацій незалежно від положення тіла (вертикального, горизонтального, присідання чи нахилу) [4]. Вона є не лише статичною рефлекторною реакцією, а й складним комплексом сенсорно- моторних процесів, що забезпечують контроль положення тіла у просторі. На постуральний баланс впливають анатомічні та фізіологічні чинники. До анатомічних належать форма хребта, ступінь вираженості лордозу чи кіфозу, а також розвиток м‘язів тулуба. Фізіологічні чинники включають сформовані в дитинстві рухові навички та статичні реакції, які визначають здатність тіла підтримувати рівновагу[5]. Важливу роль у контролі постави відіграють зорова та вестибулярна системи, які взаємодіють з іншими сенсорними системами, забезпечуючи підтримку постуральної стабільності через центральну обробку сигналів. Постава це не тільки статична рефлекторна реакція, а і складний механізм підримки положення тіла у просторі. У дітей з глухотою, спостерігається спотворене сприйняття зовнішніх сенсорних сигналів, що порушує баланс та орієнтацію тіла в просторі [6]. Кохлеарна імплантація є ефективним методом реабілітації слуху, однак її вплив на вестибулярну систему варіюється залежно від низки факторів: техніки операції, типу електрода, віку дитини, наявності залишкової слухової функції [7]. Результати досліджень залишаються суперечливими: частина авторів вказує на ризик погіршення вестибулярної функції внаслідок механічного ушкодження під час імплантації, інші — на компенсаторну активацію інших сенсорних систем. Вестибулярні порушення у дітей після кохлеарної імплантації вивчені недостатньо, що пояснюється складністю діагностики. Діти рідко скаржаться на запаморочення чи нестійкість, оскільки в них формується унікальний механізм компенсації цієї функції[8].