Proceedings of the International scientific and practical conference ―Synergy of Modern Science and Education‖ (February 2-4, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – New York, USA, 2026. - 324 p.

139 лікування; ІІІ – пацієнти, які були обізнані про необхідність хірургії, однак, які обирали інші методи лікування за власної ініціативи. Результати: у ході дослідження було оцінено розподіл причин оперативного лікування пацієнтів на пізніх стадіях глаукоми серед двох груп. Згідно отриманих даних, частка пацієнтів, що прооперовані на пізніх стадіях глаукоми з причини пізньої первинної діагностики, зросла на 10%, а кількість відмов пацієнта від операції зросла на 4%; в той час, частка пацієнтів, які не отримували направлення на оперативне лікування від лікаря зменшилась на 14%. Висновки: За даними спостереження, зростання частки пацієнтів, що прооперовані на пізніх стадіях глаукоми з причини пізньої первинної діагностики та кількості відмов пацієнтів від оперативного лікування з початком повномасштабного вторгнення, серед пацієнтів міста Києва, демонструє серйозність впливу воєнного конфлікту на можливість пацієнтів отримувати своєчасну якісну медичну допомогу. Ключові слова: хірургія глаукоми, організація медичної допомоги, воєнний стан. Вступ. Первинна відкритокутова глаукома (ПВКГ) – це хронічна, прогресуюча оптична нейропатія, що є однією з основних причин незворотної сліпоти у світі. За даними досліджень проведених впродовж останніх 20 років, поширеність ПВКГ у світі серед населення старше 40 років становить 2,4%, та невпинно зростає [1]. Питання глаукоми, як і будь-якого хронічного захворювання, часто виходить далеко за межі фізичної сфери, значною мірою впливаючи на емоційне та психічне благополуччя населення. Значно більшої актуальності зазначені проблеми набувають в умовах військових дій, коли система охорони здоров'я стикається зі збоями або повним колапсом, що значно обмежує доступ до основних методів лікування [2].