Proceedings of the International scientific and practical conference ―Oxford International Science Forum‖ (February 6-8, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. - Oxford, United Kingdom, 2026. - 245 p.

219 виникнення даного розладу в умовах війського стану та наскільки часто працівники пологових будинків стикаються із пацієнтами даної нозології психічних розладів. Результати. Відповідно до результатів опитувальника Шкала тривоги Спілбергера-Ханіна 75% жінок мають підвищений рівень тривожності (15 жінок), 20% - помірний рівень тривожності (4 респондента) та 5% - низький рівень (1 респондент). Зазначається, що у 9 учасників опитувальника були офіційно діагностована наявність тривожно-фобічних розладів, ще 4 респондента підозрювали наявність даного розладу та підтвердили свої підозри результатами тесту. Відповідно до отриманих даних емпіричного дослідження, доведено, що акушери систематично мають справу із пацієнтами перинатального періоду вагітності із наявними діагностованими тривожно-фобічними розладами або тими, які потребують звернення до відповідного спеціаліста та подальшого професійного діагностування. Це призводить до того, що медичні працівники мають переосмислювати наявні стратегії поведінки із роділлям та породіллям, враховуючи постійні наявні в них стресові прояви психофізичного характеру пов’язані із вагітністю та нестабільністю оточуючого середовища в умовах війни [3, 7, 11-14]. Обговорення результатів. Акушер, в межах професійної взаємодії із породіллям, має комбінувати у собі такі якості, як впевненість, цілеспрямованість, емпатію, турботу, вміти створювати позитивну атмосферу при комунікації із пацієнтами, створювати атмосферу безпеки та надавати психологічну підтримку. Для вагітних жінок, які страждають тривожно- фобічними розладами, характерними є прояви страху та тривоги без вагомих або адекватних підстав, що може супроводжуватися агресивною поведінкою в бік медичних фахівців пологового будинку, відмовою до встановлення та підтримання соціальної комунікації та прояви замкнутості, відсутність відчуття довіри до усього медичного персоналу [9]. Досвід демонструє, що багато жінок намагаються самостійно долати надмірні прояви тривожності