Proceedings of the International scientific and practical conference ―Oxford International Science Forum‖ (February 6-8, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. - Oxford, United Kingdom, 2026. - 245 p.

221 складніше досягається на більш пізніх етапах при занедбанні налагодження контакту на попередніх термінах. 3) Індивідуальний підхід до кожної роділлі, але без акцентування уваги на навяному невротичному розладі жінки. Акушер завжди має бачити спочатку людину, а не її анамнез. 4) Створення атмосфери передбачуванності, яку виключає надмірну кількість несподіваних подій, які не були обговорені із пацієнтом. 5) Чіткість та емпатійність комунікації. Короткі та прості фрази, без надмірної медичної термінології, яка може бути незрозумілою пацієнту, є запорукою спокійного спілкування на взаємодовірі та приязній позитивній атмосфері. Акушеру неприпустимо застосовувати тиск на прийняття рішень жінок перинатального періоду вагітності, нав’язувати своє бачення проблеми або сприяти утворенню та закріпленню надмірних фобій та страхів без зрозумілих та логічно обгрунтованих причин, що є основною проблематикою при тривожно-фобічних розладах. 6) Залучення мультидисциплінарної команди супроводу породіллі, де вагітним надаються послуги неонатолога, психолога або психіатра за необхідністю. 7) Ознайомлення жінок із техніками саморегуляції, які допоможуть зберігати спокій та позитивно вплинуть на зменшення стресових та тривожних проявів під час вагітності. До таких технік рекомендовано включати дихальні вправи, техніка афірмації для підтримання позитивного мислення, арт- терапевтичні техніки, активно пропонувати жінкам залучатися до сеансів йоги для вагітних, тощо. 8) Сестринський супровід під час та після пологів. 9) Систематичне проведення анкетування «Единбурзька шкала післяпологової депресії». Опитувальник допомагає жінкам післяпологового періоду відобразити суб’єктивну оцінку свого емоційного стану, виявити на ранніх стадіях можливі депресивні прояви та вчасно звернутися за допомогою відповідних фахівців.