Proceedings of the International scientific and practical conference ―Oxford International Science Forum‖ (February 6-8, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. - Oxford, United Kingdom, 2026. - 245 p.

55 Впровадження стандартів Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) у кримінальне провадження України має надзвичайно важливе значення, адже воно сприяє зміцненню гарантій дотримання основоположних прав і свобод людини, забезпеченню законності та неупередженості судового розгляду. Попри те, що Україна у 1997 р. ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, практичне застосування рішень ЄСПЛ у діяльності національних судів залишається неповним і несистемним. Аналіз конкретних прикладів, зокрема випадків незаконного затримання, ненадання інформації родичам про місце утримання затриманих осіб, фальсифікації доказів чи порушення процесуальних прав в межах кримінального провадження, свідчить про нагальну потребу у глибшій інтеграції європейських правових стандартів кримінального процесу. Правова природа рішень ЄСПЛ є доволі комплексною, оскільки вони поєднують властивості кількох джерел права та прямо чи опосередковано пов’язані з основним міжнародно-правовим документом – Європейською конвенцією з прав людини (далі – Конвенція). Рішення Страсбурзького суду виступають ключовим актом правозастосування суду, що належить до сфери об’єктивного права і водночас спрямоване на захист суб’єктивних прав і свобод громадян, оскільки вони мають природно-правовий та позитивно-правовий характер, належать до рекомендаційних джерел права і не мають обов’язкової сили для держав, які не є членами Ради Європи. Особливість рішень ЄСПЛ полягає в їх багаторівневому характері: вони конкретизують зміст конвенційних прав, формують стандарти поводження із затриманими та підозрюваними, визначають межі допустимого втручання держави у права людини. Верховний Суд у своїх правових позиціях неодноразово наголошував на обов’язковості врахування практики ЄСПЛ (наприклад, постанова Касаційного кримінального суду від 17.10.2019 у справі № 639/1183/16-к). Ратифікація Конвенції зобов’язує Україну забезпечувати ключові права і свободи людини, серед яких: визнання невід’ємних прав, гарантування прав