Proceedings of the International scientific and practical conference ―Future of science, digital technologies and cultural transformations‖ (July 21-23, 2025) / OP website: www.naukainfo.com. - Seoul, Republic of Korea, 2025. - 102 p.

98 Доволі різним у цих країнах був «шлях» до наднизької народжуваності – до рівня менше ніж 1 народження у розрахунку на 1 жінку. Ще наприкінці 1950-х років у Республіці Кореї на 1 жінку припадало більше 6 народжень, але стрімке падіння дітородної активності протягом 1960-х і 1970-х років призвело до того, що вже у 1983 році рівень народжуваності у цій країні спустився до простого відтворення населення (2,2 народжень), а у 1988 р. до показника 1,6 народжень у розрахунку на одну жінку, тобто за три десятиліття народжуваність знизилась майже учетверо. В Україні у цей же історичний період інтенсивність народжуваності коливалась близько одного рівня й ледве могла забезпечити просте відтворення населення. Невелике підвищення народжуваності, перед її обвальним падінням протягом 1990-х рр., відбулось в Україні у середині 1980-х рр. й було пов‘язано із запровадженням доволі прогресивних на той час заходів демографічної політики (введенням частково оплачуваної відпустки по догляду за дитиною віком до 1 року та неоплачуваної відпустки по догляду за дитиною віком до 1,5 року). Наступне підвищення дітородної активності спостерігалось у 2002–2012 рр., коли мірою виходу із соціально-економічної кризи в Україні сформувалися сприятливі умови для посткризової компенсації народжуваності, які згодом були посилені запровадженням пронаталістських заходів (введенням вагомої одноразової допомоги при народженні дитини) [2, с. 57–60]. Серед чинників наднизької календарної (поточної) народжуваності у Республіці Корея зазначають доволі сильний вплив швидкого поширення практики зміщення (відкладання) народження дитини/дітей до старшого віку жінки (темпо ефект): якби цього не відбувалось, то сумарний показник народжуваності знижувався повільніше і дійшов би порогу дуже низької народжуваності – 1,5 народжень у розрахунку на 1 жінку – лише у 2014 р., а не у 1998 р. (тобто на півтора десятиліття пізніше) [7]. Наміри відтермінувати народження дитини до старшого віку є більш популярними серед молоді. Розповсюдження цієї репродуктивної поведінки сприяло стрімкому падінню інтенсивності народжуваності у наймолодшій