Proceedings of the International scientific and practical conference ―Future of science, digital technologies and cultural transformations‖ (July 21-23, 2025) / OP website: www.naukainfo.com. - Seoul, Republic of Korea, 2025. - 102 p.

23 дикої природи є одним із важливих символів ступеня наукової культури та духовної цивілізації у всьому світі на сучасному етапі. Дика природа є дуже цінним природним ресурсом, важливою частиною біорізноманіття та природної екосистеми, гори, води, лісу, озера та трави. Відповідно вплив дикої природи на існування людської цивілізації є безперечним. Міжнародні організації, закони та політика, пов'язані зі збереженням дикої природи, відіграють вирішальну роль в управлінні ресурсами дикої природи в усьому світі. Наприклад, CITES відіграє ключову роль у регулюванні транскордонної торгівлі, метою якої є забезпечення законності, відстежуваності та сталого постачання міжнародної торгівлі дикими тваринами [5, с. 202]. Хоча все більше країн активно вирішують численні проблеми, спричинені втратою біорізноманіття, обмеження все ще існують з точки зору правових рамок, механізмів управління та інших факторів. Ці проблеми перешкоджають ефективності зусиль щодо збереження дикої природи та забезпеченню дотримання правил, що підкреслює необхідність сильнішого управління, посиленої співпраці та більш надійного впровадження чинної політики. По-перше, обмеження правової бази очевидні у відсутності всебічного та чіткого визначення сфери охорони дикої природи, що може призвести до різних тлумачень правових положень та труднощів у впровадженні. По-друге, обмеження в механізмах управління в першу чергу відображаються в неадекватному забезпеченні виконання законів і політики. Цьому прогалину у забезпеченні виконання сприяють кілька факторів, включаючи корупцію в уряді, поширення незаконної торгівлі, зумовленої економічними інтересами, суперечливі пріоритети між збереженням дикої природи та потребами виживання місцевого населення, а також відсутність ефективних механізмів екологічної компенсації. Значні доходи, отримані від незаконної торгівлі дикими тваринами, стимулювали деякі уряди збільшувати обсяги торгівлі, часто перевищуючи ліміти, встановлені відповідними законами та політикою [4, с. 86].