Березовська Т. МИКОЛА АРКАС у ВИМІРІ МІЖ ПРОФЕСІОНАЛІЗМОМ ТА ПАТРІОТИЗМОМ

біографіями, психологічними і літературними портретами політичних і духовних лідерів, з якими автор пов’язує вітчизняну історію. Усі сучасники-рецензенти відзначали наяв - ність у роботі інтуїтивної внутрішньої логіки, проте, на наш погляд, автор користувався лише початками порівняльно-історичного аналізу. У книжці багато легенд і міфів, які виклада- ються прямо – без висвітлення суперечливих фактів і подій, що сильно деформують відомі легенди і бувальщини. Хоча, з іншого боку, такий підхід цілком відповідав неоромантич- ному напряму тодішньої історіографії, що був досить поширеним в Європі. Окрім того, в умовах незадовільного ста- ну української й історичної самосвідомості, саме він міг мати позитивний твор- чий вплив. Тому Аркас, можливо, зумисне йде шля- хом міфотворення, щоб у такий спосіб прокласти міс- ток між свідомістю люд - ності певної доби і своїми сучасниками. Така сама тен - денція, до речі, спостері- галася у творчому доробку одного з рецензентів Арка- са, а саме В.К. Липинського. Істотним методологічним упущенням, на наш погляд, є повна відсутність еконо - мічної історії: розвитку ремесел, сільського госпо- дарства, промислів, про- мисловості, форм земельної власності і фінансів. Проте, слабка зовнішня логіка ви- кладення, з горою компенсувалася авторською інтуїцією й емоційністю тексту. «Історія» Аркаса стала культовою книжкою, тобто самостійним об’єктом історичного вивчення. Він попав у саму точку! Те, що народ хотів і жадав читати – він прочитав! Це сталося тому, що вся тривала історія української нації наскрізь трагічна. Вона складалася таким чином, що народ доріс до прямої постановки питання: «Хто ми, чиї ми нащадки?» На побутовому рівні етнічна індивідуальність, не дивлячись на тотальну асиміляційну політику імперської Росії, існу- вала, але ніхто її у популярну концепцію не оформляв. Аркас перший це зробив і залишився в історії України. М.М. Аркас в «Історії України-Русі» постійно закидає читачу думку, що українське суспіль- ство історично готове жити в умовах широкої демократії, індивідуальної свободи особистості, але для цього необхідні всі умови і атрибути незалежної держави. Історик справедливо стверджував, що конституція 1710 р. Пилипа Орлика була праобразом всіх демократичних конституцій західних демократій, що виникли наприкінці XVIII – початку ХІХ ст. Аркас у подробицях не затримувався на механізмі противаг між окремими гілками влади у Конституції, але відзначав наявність основних правових демократичних принципів: рівність всіх перед законом, верховність закону, все що дозволено законом, те не заборонено суб’єкту правовідносин. Історика неможливо зви- нуватити у тому, що він свій правовий ідеал, який лежав у площині Амери- канської Конституції Тома- са Джеферсона, механічно переносив на український історичний ґрунт. Це був талановитий прийом пере- конаного патріота, лібера- ла, який всіма своїми сила- ми намагався прискорити процес формування наці- ональної самосвідомості і надбання народом своєї на- ціональної ідеї. Який же аспект переважає в «Історії України- Русі» М.М. Аркаса, професійний чи патріотич- ний? Майже всі рецензенти висували значну кіль- кість конкретних зауважень, щодо періодизації подій, висвітлення окремих сюжетів, прямих похибок методики використання джерел, ілюстрацій тощо. З іншого боку, це була перша загальна і популярна українська історія, розра- хована на широкі верстви українства. Її значення має бути поставлено у площину розвитку національно-визвольного руху, у боротьбу за українську ідею, піднесення національної само- свідомості найширших верст народу. Микола Аркас у вимірі між професіоналізмом та патріотизмом 59 М. Аракас з онуком Миколаєм