Бундюченко Т. Формування демократичного світогляду

 НАУКОВI ЗАПИСКИ Серія: ІСТОРИЧНІ НАУКИ Випуск 16 73 позичити значні на той час гроші під великі відсотки. Коли ж вона вийшла з друку, він уже не мав жодної зайвої копійки. А скільки коштувало його вірній дружині Ользі Іванівні друге видання після смерті чоловіка й друга?! Вона давіть змушена була закласти будинок на розі Адміральської та Соборної й переїхати в будинок на розі вулиць Великої Морської та Артилерійської. Не можна не погодитися з миколаївським дослідником професором В. П. Шкварцем про те, що кришталеві чесноти й джерельна чистота й багатство та свіжість усього, до чого доторкувалися Аркаси, їхня незвичайна спадщина приваблюють до себе дослідників, як животворний ковток повітря чи води для угамування великої спраги пізнання нового. Хто безпосередньо займався науковим пошуками щодо цієї знаменитої родини, той, як ніхто, знає, наскільки вона притягує до себе, вабить і ніби кличе до нових, більш глибоких пошуків та знахідок як дійсно цілющих джерел нашої духовності  9  Миколаївський рід Аркасів належав до знатних, але не за якимось шляхетським походженням, а за славними діяннями на користь вітчизни. Засновник роду дід М. М. Аркаса Андреас (Андрій) народився в Греції у Фесалійському містечку Літохорон, за іншими даними в ахейському портовому місті Патрах, а з Літохорона походила дружина Андрія, Ассіміна Іонівна уродженка Хаскора, у місцині поблизу легендарної гори Олімп – давньогрецької провінції Аркадія (з чим, очевидно, і пов'язане його прізвище). Її мешканці, за переказами, відзначалися простотою, добротою, лагідністю в стосунках [9]. За свідченням М. М. Аркаса 3-го, онука М. М. Аркаса 1-го, рід Аркасів грецького походження. Історично, почав його в X ст. у Візантії Іринах Аркас, де був високим урядовцем кесарів. У Миколаєві Андрій Еммануїлович назавжди поселився вже десь після втечі з Греції 1794 року в Росію з політичних мотивів. На Миколаївщині знайшов собі другу Батьківщину в Україні. Вона ж стала вже рідною Батьківщиною для обох його синів – Миколи й Захара. У Миколаєві викладав історію та стародавні античні мови у новозаснованому штурманському училищі [10]. Обидва сини завдяки природженим здібностям, працелюбності, високим почуттям офіцерської честі, непохитного службового обов'язку, самовимогливості, самодисципліни, добропорядності уславили себе самовідданою службою в Чорноморському військово-морському флоті. Невипадково їхні життєописи вміщені у фундаментальній дожовтневій багатотомній енциклопедії – "Русский биографический словарь".В одному з томів йдеться, що Микола Андрійович (1816 – 1881) – адмірал, генерал-ад  ютант, головний командир Чорноморського флоту, засновник пароплавства на Каспійському морі. З 1871 до 1881 р. був командиром порту й військовим губернатором Миколаєва. Розпочав же своє військове сходження після закінчення Миколаївського штурманського училища з найнижчого офіцерського чину на військовому кораблі. До нього це училище закінчив його старший брат Захар. Він дослужився до генерал-лейтенанта, учасник битви на Чорному морі з турками. Заснував у Севастополі славнозвісну Морську офіцерську бібліотеку (існує й донині). Вийшовши у відставку, поселився в Миколаєві, тут до останніх своїх днів займався історією Чорноморського флоту, античною археологією Причорномор'я.