Рогожа, В. На зламі імперій : роман у трьох книгах. Кн. 1 : «Не віддаймо Україну нікому!» / В. Рогожа. – Київ : Саміт-книга, 2019. – 476 с.

123 На зламі імперій «Не віддаймо Україну нікому!» діяльність якої призупинив цар, стала в опозицію до царського уряду. Двадцять четвертого лютого 1917 року в Петрограді відбувся загальний політичний страйк, до якого приєдналися військові частини столичного гарнізону. Це призвело до падіння самодержавства, і перехід влади до Тимчасового комітету Державної думи. А другого березня члени цього комітету прийняли від царя Миколи Другого акт про зречення, сформували новий Тимчасовий уряд країни на чолі з князем Георгієм Євгеновичем Львовом. Керенський очолив Військову комісію щодо керівництва діями революційних сил. То був початок революції в Російській імперії, а для Олександра Федоровича Керенського початок здійснення його мрії, до якої він йшов довгі роки. Керенського зробило революціонером перебування у в’язниці «Хрести» та заслання в Ташкент. Повернувшись із заслання, він став адвокатом, і на відомих судових процесах брав участь у захисті учасників антидержавних виступів. Завдяки цьому він став широко відомий не лише серед революціонерів. Саме ця діяльність сприяла його обранню до четвертої Державної думи. Виступи Керенського в думі з критикою уряду, принесли йому славу одного з кращих ораторів лівих фракцій. На початку сімнадцятого року він був широко відомим політиком, який очолював у четвертій Держдумі депутатську фракцію «трудовиків» і одночасно був генеральним секретарем Верховної ради парамасонської організації «Великого востока народов Росії». Революційний вихор, який охопив столицю Російської імперії, підхопив Керенського і виніс на найвищий її щабель. Більше того, в очах народу Росії, він став втіленням самої Лютневої революції, як у дев’ятсот п’ятому Георгій Аполлінарійович Гапон. Цьому сприяла здобута ним чудова освіта, розум, вміння чітко формулювати свої думки, а також