Рогожа, В. На зламі імперій : роман у трьох книгах. Кн. 1 : «Не віддаймо Україну нікому!» / В. Рогожа. – Київ : Саміт-книга, 2019. – 476 с.

Та довга ніч, безмісячна… 124 Національна революція яскрава зовнішність. Він був високим, худорлявим, з «орлиним» носом і чорними очима. Чорне густе волосся Керенський, за порадою дружини, підстригав у характерну зачіску «бобрик». Військовий френч без ознак звання доповнював його революційну поставу. Таким його побачила столиця. І була від нього в захваті. Коли він виходив перед прихильниками і виголошував промову, жінки, яких завжди було багато на його виступах, кидали йому квіти і коштовності, клали до його ніг аркуші з віршами. Одного разу секретар приніс йому вірш Леоніда Канігіссера, друга Сергія Єсеніна. Прочитавши вірш, Керенський поклав його в нагрудну кишеню. А слова такі: Тогда у блаженного входа, В предсмертном и радостном сне Я вспомню – Россия. Свобода. Керенский на белом коне. Він постійно перечитував його про себе в час радісного піднесення, а також тоді, коли втрачав у собі впевненість. Спочатку переважав перший настрій. Той період Лютневої революції за керівництва Керенського називали «епохою надій». То відповідало дійсності. Свою діяльність він розпочав із заміни охорони Таврійського палацу загонами повсталих солдатів, матросів і робітників. Потім відсторонив від влади великого князя Михайла Олександровича. Зайнявши посаду міністра юстиції в Тимчасовому уряді, Керенський ініціював амністію політичних в’язнів, визнання незалежності Польщі, відновлення конституції Фінляндського князівства. Дізнавшись, що Українська Центральна Рада на чолі з Грушевським підтримала Тимчасовий уряд, Керенський з верховним головнокомандувачем визнав автономію України. Навіть відсторонений цар Микола ІІ віддав належне Керенському.