Рогожа, В. На зламі імперій : роман у трьох книгах. Кн. 1 : «Не віддаймо Україну нікому!» / В. Рогожа. – Київ : Саміт-книга, 2019. – 476 с.

143 На зламі імперій «Не віддаймо Україну нікому!» не міг собі дозволити. Але підсвідомо він розумів, що мав рацію Гнат Житецький, який писав, що головна справа в тому, що «Історія…» Аркаса викладена популярно для широкої публіки і написана, на відміну від його праці, українською мовою. Як би там не було, а він перед Миколою так і не вибачився, а тепер, після його смерті, уже ніколи цього не зробить. Думки про Аркаса розвіяли діловий державницький настрій Грушевського, але, згадавши, що завтра зустрінеться з родиною, він заспокоївся і заснув. Йому вкотре снилося повернення на Батьківщину до Києва. Ніби потяг, доїхавши до румунського кордону, зупинився і всіх змусили вийти з вагонів та переходити кордон пішки через ліс. Але ліс видавався ніби той, що піді Львовом за Солонкою, де він часто збирав підпеньки. Раптом він побачив, що ліс горить, а люди навкруги кричать про підпал російськими військами. А з російського боку від фронту гатить артилерія по Києву. Сосни горять, мов сірники. Навколо крики: «Пожежа!», «Пожежа!». А Михайло не може зрозуміти, чому російські гармати б’ють по Києву, адже то одна Держава?! Від того ґвалту він зовсім прокинувся, і побачив, що горить його купе. Коридором бігають люди і кричать «Пожежа!». Ще не зовсім прокинувшись, Михайло почав швидко збирати речі, весь час думаючи, звідки ж то гатять гармати? Але пожежа поширювалася так швидко, що він, не зібравши речі, мусив вискочити з потяга напівроздягненим, лишивши речі і книги в купе. За п’ять хвилин від вагона лишився лише обгорілий каркас. Але то ще був не кінець його пригод. Потяг прийшов до Києва з великим запізненням, тому на пероні його ніхто вже не чекав. Таким «урочистим» було повернення Грушевського до Києва. Майбутній очільник держави йшов рідним містом у спідній білизні, замотаний ліжником з вагона потяга, і лише на ранок дістався додому. Але коли він чотирнадцятого березня з’явився на