Рогожа, В. На зламі імперій : роман у трьох книгах. Кн. 1 : «Не віддаймо Україну нікому!» / В. Рогожа. – Київ : Саміт-книга, 2019. – 476 с.

Чи буде ранок сонячним? 144 Центральна Рада засіданні центральної Ради, де його ніхто не чекав, Грушевського майже на руках занесли до трибуни. Тамуючи подих від радісного хвилювання, він розпочав промову: – Браття мої, українці! Минув час гніту української нації, позаду десятиліття поневірянь, переслідувань і гноблення нашого народу російським царатом! Уже перші його слова вкрилися вигуками схвалення і довгими оплесками. Перечекавши доки зал заспокоїться, він продовжив: – Лютнева революція у Петрограді відкрила нам шлях до національного відродження і побудови нової України. Зрозуміло, що вона повинна бути у складі Росії. Ми не маємо досвіду державотворення, тож не повинні відділятися, а лишитися в добровільній злуці з Російською республікою. Мине час, настануть відповідні умови, і тоді, якщо народ забажає, ми створимо вже власну державу! Таке продовження промови сподобалося не всім. Навіть хтось у залі викрикнув: «Не може бути волі у злуці з Москвою!». Але той одинокий голос одразу ж потонув у вигуках схвалення. Усі знали Грушевського як визначного українського діяча, великого історика й письменника. А те, що російський уряд за українську справу, за український патріотизм ув’язнив його і вислав на заслання, здобуло Грушевському ще більшу любов і популярність. Говорячи промову, Грушевський зустрівся поглядом з Винниченком, потім побачив Дмитра Дорошенка. Помахом голови він попросив їх підійти. Після його виступу учасники зібрання, представники українських громадських організацій та політичних партій, змінюючи один одного, виходили до слова і в захваті ділилися думками про майбутнє життя самостійної України. Коли вже виступили всі охочі, зібрання утворило національне представництво «Українську Центральну Раду». Головою одноголосно обрали Михайла Грушевського, який, на думку