Рогожа, В. На зламі імперій : роман у трьох книгах. Кн. 1 : «Не віддаймо Україну нікому!» / В. Рогожа. – Київ : Саміт-книга, 2019. – 476 с.

161 На зламі імперій «Не віддаймо Україну нікому!» Тепер Міхновський чекав у Грушевського на Петлюру, з яким вони домовилися зустрітися саме сьогодні напередодні з’їзду. Коли Петлюра з’явився, їх одразу закликав Грушевський, у якого вже знаходився Винниченко. Побачивши Винниченка, Петлюра на якусь мить зупинився, потім махнув рукою і присів до столу поряд з Грушевським і Міхновським далі від Винниченка. Розмову розпочав Грушевський. – Панове, ми з паном Міхновським домовилися перед початком військового з’їзду у вузькому колі обговорити питання, які плануються на ньому до розгляду. Ми повинні мати спільну позицію, щоби провести її як позицію Центральної Ради. Я вважаю, що ми спочатку послухаємо пана Міхновського і пана Петлюру, які безпосередньо займаються з військовими, – один у Києві, другий на фронті. Прошу, пане Міхновський. – Панове, ви добре знаєте, що відразу ж після Лютневої революції почалося створення українських військових організацій і формування добровольчих полків. процес українізації тих фронтових частин російської армії, що складалася переважно з українців, проходить і тепер. У царській армії на початку війни було мобілізовано понад 4 мільйони українців, вони за мірою поширення українського національного руху вимагають від російського командування виділення їх у окремі військові частини. Наше завдання – не полишити їх, а сприяти поверненню на українські терени і формувати з них підрозділи Української армії. – Пане Міхновський, а чи то наше питання – перейматися військом? Ми декларуємо статус України як автономію Російської республіки, а це означає, що військо повинне лишатися одним на спільну державу. Інше питання, що ми повинні мати формування воєнізованих підрозділів для охорони порядку, на випадок стихійного лиха. Але то зовсім інша справа. – То Ви, пане Винниченко, вважаєте що нам армія не