Рогожа, В. На зламі імперій : роман у трьох книгах. Кн. 1 : «Не віддаймо Україну нікому!» / В. Рогожа. – Київ : Саміт-книга, 2019. – 476 с.

Чи буде ранок сонячним? 178 Центральна Рада побратима, а також спокій та впевненість у своїй правоті Винниченка. Потім він також спокійно ступив до них ближче. – Михайле, ти людина цивільна, а ще, як казав мій батько, непересічний співак. Натомість, я офіцер від діда- прадіда, до того ж українець, у жилах якого тече кров запорозьких козаків, то чи не маю я права арештувати соціалістів, які стали на службу чужому уряду? Може, пан Винниченко більшовицький агент, що випадково потрапив до Центральної Ради. Міхновський розповідав, що їх там багато засіло! У голосі Аркаса не було злості чи погрози. Він говорив спокійно, чітко і вагомо, як і повинен говорити офіцер, що мав можливість подивитися смерті в очі. Винниченко зрозумів серйозність ситуації, і те, що Аркас, якого він знав мало, – людина смілива і безкомпромісна. – Так, мене можна арештувати, пане Аркасе, хоча Ви не для того знаходитеся зі своїм підрозділом у Центральній Раді. Мене до вас п’ять разів арештовували царські жандарми. А Ви можете мене ще й розстріляти. Але я, як генеральний секретар уряду, повинен виконувати його рішення і не допущу «самостійщини», яка хоче повернути до влади місцевих гетьманів замість царя-імператора і старшин та поміщиків, щоб вони продовжували гнобити мій народ! Після закінчення тиради Винниченка, Михайло знову звернувся до нього. – Володимире, а ти впевнений, що то воля народу, а не наказ Керенського? Чи ти тепер не з нами, а з Петроградським Тимчасовим урядом? – Упевнений, а ти маєш можливість переконатися в тому під час розмови з Михайлом Сергійовичем. Він усе знає і підтримує мої дії. Їхню різку розмову уважно слухали, на площі стояла тиша, незважаючи на те, що дві шеренги українців з рушницями