Рогожа, В. На зламі імперій : роман у трьох книгах. Кн. 1 : «Не віддаймо Україну нікому!» / В. Рогожа. – Київ : Саміт-книга, 2019. – 476 с.

177 На зламі імперій «Не віддаймо Україну нікому!» Але тут сталося щось таке, що не вкладалося у дійство, а скоріш псувало перекреслювало всю його велич. Так старанно змальованого невідомим художником на тлі цього благодатного літнього ранку. Ледь колона порівнялася з будинком Центральної Ради, і проскандувала «Слава Українській Центральній Раді!», як шлях їй перегородили десятки кулеметів. То була викликана на підмогу за наказом Винниченка московська кулеметна рота. За тим, у лічені хвилини колона була оточена вояками Богданівського полку. Замість сподіваної радісної зустрічі членами Центральної Ради, для якої вони, як для уряду самостійної України, робили повстання, полуботківці зустріли холодну ворожість і наказ богданівцям силою роззброїти повстанців. Полуботківців особливо вразило, що команду ту подав голова Українського уряду, який вийшов з приміщення Центральної Ради з декількома соратниками. Побачивши Винниченка, Михайло Яровенко мовчки пішов до нього. Микола Аркас, віддавши наказ своєму заступнику, поспішив за Михайлом. А той уже стояв поряд з Винниченком, і, не звертаючи уваги на присутніх, різко звернувся до Генерального секретаря уряду Центральної Ради. – Пане Винниченку, на якій підставі Ви проводите роззброєння українського війська! – А за яким правом ти мене запитуєш? Чи, може, мені віддати наказ, щоб і тебе заарештували? – За правом українського революціонера, за правом розстріляного за Україну брата, який так само, як і ти, сидів у в’язниці та відбував покарання на сибірській каторзі! Винниченко бачив, що Михайло кипить, але ще хотів перевести розмову на товариську. – Михасю, вибач, ти мій товариш і талановитий співак, а я вирішую справи державної ваги і дію за рішенням уряду. Аркас холодно слухав їхній діалог, бачив хвилювання