Рогожа, В. На зламі імперій : роман у трьох книгах. Кн. 1 : «Не віддаймо Україну нікому!» / В. Рогожа. – Київ : Саміт-книга, 2019. – 476 с.

Чи буде ранок сонячним? 180 Центральна Рада запросив до себе Петлюру, Міхновського, Аркаса, Дорошенка. Присутнім був також Михайло Яровенко. Коли всі зібралися, Грушевський обвів їх сумним поглядом і без передмови надав слово Винниченку. Той коротко нагадав перебіг подій і жорстко підсумував. – Незважаючи на те, що сталося, я не вважаю, що присутні тут товариші є зрадниками революції. Скоріш за все, має місце нерозуміння політичного моменту. Ми всі вітали Лютневу революцію у Петрограді, яка звільнила нас від царського гніту. Створено уряд Російської республіки. Але це Тимчасовий уряд, головне завдання якого підготувати і провести установчі збори. Делегати цього форуму і вирішать майбутню долю всіх народів Великої Росії. Але вона буде лише тоді велика, якщо буде єдина і неділима. У єдності – сила! А те, що дозволили самостійники на чолі з Міхновським є підступним ударом у спину Лютневої революції, і є державним злочином. Я вважаю, що всі причетні до цієї справи повинні понести покарання. З такою пропозицією я вийду на засідання Генерального секретаріату! – Пане Міхновський, що Ви на те скажете? – Мені важко апелювати Генеральному секретареві, за формою він має рацію, а за суттю… Я не вважаю себе зрадником, як і свою партію. Навіть більше, я не вважаю, що українці є і повинні залишитися частиною Російської республіки. Ми – це окрема нація зі своїм історичним минулим, що мала власну державу, завойовану кров’ю українського народу на чолі з Богданом Хмельницьким. Державу, цинічно знищену Петром I та Катериною II! То на якій підставі ми повинні залишатися у її складі? Маємо свою землю, маємо народ, якому, до речі, заборонено мати рідну мову! Хтось би інший того не знав, а Ви, пане Винниченку, це добре знаєте! А сьогодні, силою обставин, ми маємо військо і знамено, то які нам ще треба атрибути влади, щоб бути самостійною державою!