Рогожа, В. На зламі імперій : роман у трьох книгах. Кн. 1 : «Не віддаймо Україну нікому!» / В. Рогожа. – Київ : Саміт-книга, 2019. – 476 с.

181 На зламі імперій «Не віддаймо Україну нікому!» Чому ми не можемо бути дружніми державами з Російською, а обов’язково бути її складовою частиною? Вам потрібна велика держава, то чому Російська, а не Українська? Хоча яка вона російська, якщо не має жодного відношення до Київської Русі. Проте, помиляюсь, ця держава, в особі Петра I, цинічно і підло украла ім’я у законного господаря, нашого народу, і привласнила! Усі присутні мовчали. Що можна було додати або заперечити? Міхновський сказав те, що всі вони добре знали. Серед них був і той, хто зібрав по краплинках цю правду та доніс народу. За що і мав таку шану, але не мав сили змінити стан справ, хоч і отримав на то довіру народу. Єдине, на що його стало в цю зіркову і одночасно трагічну мить, то фактично показати своє безсилля, не взявши на себе відповідальність за долю народу. Що могли сказати Петлюра з Аркасом? Вони могли лише послухати Міхновського і арештувати Грушевського з Винниченком. Але то треба було робити одночасно з виступом полків. Крім того, хоч Петлюрі Винниченко і приписував диктаторські намагання Бонапарта, він їх не мав. А жаль, саме це було йому тоді потрібно! За рішенням уряду арештованих самостійників- повстанців було передано російській судовій владі, яка повела проти них слідство. У слідчій тюрмі вони просиділи до більшовицького заколоту. Їхнє прохання до Генерального Секретаріату Української Центральної Ради лишилося без відповіді. Миколу Міхновського було відправлено на румунський фронт, де він перебував під пильним наглядом аж до розвалу фронту. Тимчасовий уряд Керенського, за наполяганням Винниченка скасував посаду Генерального секретаря з військових справ, тобто фактично відсторонили Петлюру від формування українського війська. Полуботківцям, для часткового заспокоєння, було надано право створити свій окремий другий Український полк