Рогожа, В. На зламі імперій : роман у трьох книгах. Кн. 1 : «Не віддаймо Україну нікому!» / В. Рогожа. – Київ : Саміт-книга, 2019. – 476 с.

Чи буде ранок сонячним? 230 Центральна Рада Визволення України, а згодом став першим його головою. Сімнадцятого року одержав ступінь доктора юридичних наук. До Києва приїхав лише у вісімнадцятому, коли побачив, що над Центральною Радою нависла загроза. Він вперше був у редакції, тому не одразу її знайшов і прийшов останнім. До його приходу загальної розмови не було, всі розбилися на купки у дві-три особи і розмовляли про малозначущі справи. Передостаннім прийшов Винниченко, привітавшись до всіх одночасно, від одразу підійшов до Михайла і почав розпитувати його про здоров’я Грушевського, який два дні не був на засіданнях Ради. Коли зайшов Донцов, всі присутні його оточили і перебільшено жваво почали навперебій розпитувати про життя. Більшість присутніх не бачила його багато років. Розмови припинив Петлюра. – Панове! Дозвольте мені перейти до справи, оскільки саме ми з Михайлом були ініціаторами нашого зібрання. А мета його одна, на терени України увійшли московські війська, а захищати країну від них немає кому. Більш того, до останньої трагедії, яка відбулася під Крутами, Центральна Рада збиралася зустрічати військо загарбників із квітами! Після цих слів Винниченко піднявся, намагаючись щось сказати. Петлюра не дав цього зробити. – Пане Володимире, дозвольте я закінчу і запрошу Вас до слова. Мета нашої зустрічі – не винного відшукати, а вихід з того стану, у якому перебуває країна. А за те, що так сталося у нашій країні після Лютневої революції, несуть відповідальність, на мою думку, четверо. Першим я називаю себе, другим – пана Винниченка, третім – пана Міхновського, а четвертим – товариша П’ятакова. Міхновський знаходиться на Румунському фронті, П’ятаков нам не товариш, а ми з паном Винниченком тут присутні, і повинні оцінити свої дії за час, наданий Україні історією для самовизначення. Тож я хочу пояснити зроблене