Рогожа, В. На зламі імперій : роман у трьох книгах. Кн. 1 : «Не віддаймо Україну нікому!» / В. Рогожа. – Київ : Саміт-книга, 2019. – 476 с.

231 На зламі імперій «Не віддаймо Україну нікому!» мною, за цей час, і почути вашу оцінку, чи правильно чинив, маючи велику владу. Просив би й Володимира зробити те саме. А після всі разом ми повинні вирішити, що маємо зробити для збереження завоювань революції. Після обрання мене комісаром з військових питань, я вважав своїм завданням створити українське військо. Військові частини Російської армії, які мали бажання стати під українське знамено, складали понад п’ятсот тисяч чоловік. Приїзд Керенського до Києва в липні призвів до того, що Центральна Рада, за його вимогою, заборонила формування власного війська, а мою посаду було скасовано. Незважаючи на це, я взяв активну участь у спробі Міхновського отримати державну самостійність. Центральна Рада відмовилася від самостійності, а всі учасники дійства, включаючи мене, понесли покарання. У грудні я, без рішення Центральної Ради, організував військо на придушення більшовицького заколоту, і знову був покараний Центральною Радою та відсторонений від посади. Нагадаю останні події. У Харкові створено Радянський уряд України на чолі зі Скрипником, який закликав на допомогу більшовицьке московське військо. Коли Муравйов завоював Харків, Полтаву та інші міста, і рухався на Київ, Микола Порш виконав рішення уряду про ліквідацію армії, і створення народної міліції. Через це рішення, яке соціалісти виконали з блискучою оперативністю за лічені дні, хоча створювати міліцію будуть місяцями. Та чи й створять. А на захисті країни, серед тисяч офіцерів і солдатів, лишилося до п’яти сотень студентів, яких по-звірячому знищили муравйовці. Нагадаю, коли ми роззброїли більшовицькі війська на Україні, то завантажили їх у вагони і відправили до Російської республіки. Вважаю і себе винним у тому, що сталося, і клянуся покласти життя за вільну, самостійну Україну! Останні його слова прозвучали, дійсно, як клятва. Вони