Рогожа, В. На зламі імперій : роман у трьох книгах. Кн. 1 : «Не віддаймо Україну нікому!» / В. Рогожа. – Київ : Саміт-книга, 2019. – 476 с.

Чи буде ранок сонячним? 232 Центральна Рада надали присутнім відчуття непересічності того, що відбувалось. Петлюра присів на стілець, і одразу ж піднявся Винниченко. – Так склалося, що хоч ми із Симоном і маємо один світогляд, ставимо перед собою однакові цілі в житті, засоби досягнення вибираємо різні. Ніби це звичайні речі, які притаманні всім людям, то скоріш закономірно, ніж протиприродно. Але нас доля зіштовхує там і тоді, коли то перестає бути нашою особистою справою, коли від прийнятих нами рішень та наступних дій залежить доля багатьох людей, а часом і держави. Так було під час створення партій, так сталося і тепер. Це говорить про нашу безкомпромісність, що ніби позитивна людська якість, але до тої межі, доки вона не стає дурістю і шкодить загальній справі. Сьогодні мені важко оцінити свої дії на чолі українського уряду. Я визнаю свою вину за трагедію, яка сталася під Крутами, однак бачу її зовсім в іншому світлі, ніж Симон. А правильніше сказати, те, що сталося, є наслідком дій Петлюри і Міхновського з боротьби за самостійність, яка на початках нашої революції є передчасною! Більше того, є вбивчою для справи соціалістичної революції! Замість створення спільної армії, яка повинна захистити завоювання революції в Російській Республіці, ми в цей складний час займаємося самопоборюванням! Ми члени однієї партії, одного марксистського світогляду! Про що говорив, Маркс? Про знищення соціальної нерівності, яка рівних від народження людей ділить на бідних і багатих! І от ми зробили перший крок, розвалили імперію насилля і зла. Та замість того, щоб будувати справедливий устрій у спільному будинку, ми хочемо закритися у своїй маленькій хатинці і будувати власне благополуччя! Чи про те ми мріяли у в’язницях та сибірських катівнях? Але то лірика, і я тепер перед вами не письменник, а невдалий державотворець, тому коротко про факти.