Рогожа, В. На зламі імперій : роман у трьох книгах. Кн. 1 : «Не віддаймо Україну нікому!» / В. Рогожа. – Київ : Саміт-книга, 2019. – 476 с.

239 На зламі імперій «Не віддаймо Україну нікому!» монастиря Межигір’я, і зайшов у тил захисників Києва через Пущу-Водицю на Куренівку і Подол. Гайдамакам лишився один вихід, йти у лобову атаку на робітничі загони і захопити ланцюговий міст. Петлюра і Волох стали у лаву гайдамаків і повели їх у атаку під кинджальний вогонь кулеметів. Вони бігли поруч, високий та дебелий Волох весь час намагався прикрити собою Петлюру. Вони мчали вперед так, ніби від цього бою залежала доля України. І цього разу Бог їх зберіг, жоден з них не отримав навіть поранення. Вони ніколи пізніше не згадували тієї смертельно небезпечної атаки, але з того часу Волох став важити для Петлюри значно більше, ніж звичайний командир військової частини. Уже другого лютого гайдамаки брали участь у придушенні більшовицького повстання на заводі «Арсенал». Але перемога військ Центральної Ради була тимчасовою. Військові підрозділи, очолювані Петлюрою, Коновальцем, Аркасом, вели бої спочатку у передмісті, а потім на вулицях Києва проти червоногвардійських робітничих дружин і московських більшовицьких військ Муравйова, але продовжували відступати. Загрозливе становище для столиці змусило Центральну Раду другого лютого вісімнадцятого року покинути Київ. Під прикриттям полку Миколи Аркаса, Центральна Рада і її уряд перебралися до Житомира, а потім у Сарни. Туди ж, ведучи виснажливі вуличні бої у Києві з переважаючими силами московських більшовиків Муравйова, відступали Січові стрільці Коновальця та Гайдамацький Кіш Слобідської України під командуванням Симона Петлюри. У той час у Києві перебували офіційні представники Франції і Англії, а також воєнні місії Італії, Японії, Румунії, Сербії та Бельгії. Український уряд просив представників Антанти у Києві про посередництво у перемовах з Московською Радою народних комісарів, та успіху не мав. Тепер врятувати Українську Народну Республіку від остаточного