Рогожа, В. На зламі імперій : роман у трьох книгах. Кн. 1 : «Не віддаймо Україну нікому!» / В. Рогожа. – Київ : Саміт-книга, 2019. – 476 с.

Чи буде ранок сонячним? 250 Центральна Рада переговори у Бресті з Німеччиною. З тієї ж причини, Сполучені Штати Америки так і не визнали Центральну Раду й уряд України. Але життя продовжувалося. Після підписаної угоди з німецьким та австрійським урядами про звільнення України від більшовицької окупації, українські військові частини під проводом генерала Прісовського і Симона Петлюри, разом з німецькими та австрійськими військами провели успішні бої і першого березня звільнили Київ. Упродовж березня-квітня союзні війська звільнили Лівобережну Україну, а військові загони полковника Болбочана і отамана Сікевича, звільнили Крим і Донеччину. Німеччина тим часом зробила, здається, незначне відхилення від букви і духу Берестейської угоди. У війні проти більшовиків, що окупували Україну, узяли участь підрозділи, укомплектовані не українцями, а німцями, австрійцями і мадярами. Саме це стало катастрофою для Української Народної Республіки, а потім і для Гетьманської держави. Коцюбинський з Мусіним були в Києві звільнені Муравйовим з-під арешту, але Коцюбинського він від себе не відпускав. Тому Мусін, хоч за ним і стежили, зумів один виїхати в Москву до Троцького. Троцький, вислухавши розповідь Мусіна про ставлення до них Муравйова, наказав тому відправити Юрія Коцюбинського до Харкова. У той час війська Муравйова наводили «більшовицький лад» уже в Одесі. Але на підставі Берестейської угоди змушені були покинути Україну, захопивши із собою запаси пограбованих банків. Ленін намагався ще врятувати ситуацію, доручивши своєму представникові в Україні Серго Орджонікідзе українізувати російські загони Антонова і Муравйова, однак ця спроба не мала успіху. Радянська Росія змушена була визнати умови Берестейського миру і повернути свої війська до Росії, а згодом підписала з Українською Державою прелімінарний мир.