Рогожа, В. На зламі імперій : роман у трьох книгах. Кн. 1 : «Не віддаймо Україну нікому!» / В. Рогожа. – Київ : Саміт-книга, 2019. – 476 с.

257 На зламі імперій «Не віддаймо Україну нікому!» Борщаком. Останній раз вони бачилися ще до війни, коли у Висунську разом з Іваном брали владу у свої руки. Ілько в той час був поза подіями. Його участь у місцевій революції обмежувалася функціонуванням зв’язку з Херсонським підпіллям есерів, яку він забезпечував, навчаючись у гімназії. Під час трагічних подій розправи над Висунським комітетом і арештами та розстрілами революційного активу Висунська, він знаходився у Херсоні. То була трагічна сторінка життя селища Висунськ. Згадуючи ті часи, Михайло з Ільком перейшли до подій, що тепер відбувалися в Україні. Ілько лише вчора дістався Києва, і випитував Михайла про події останніх місяців, які він отримував лише з часописів. Під час Лютневої революції він знаходився за кордоном. З великими труднощами дістався до Росії, і одразу був призваний на фронт. Воював, мав поранення. Після революції його обрали членом Української Ради військ Румунського фронту. Почувши про військові дії в Україні, він одразу рушив до Києва. Дорогою заїхав до батьків у село. Зустрічався з товаришами. У червні добрався до столиці, а тут вже нова влада. – Михайле, ти був весь цей час біля Грушевського, як могла статися така трагедія, при такому блискучому початку творення Держави, можеш мені розповісти? – То сумна історія, і найголовніше, усе повторилося, як у пісні Івана Мазепи. «Всі покою щиро прагнуть Та не в єден гуж всі тягнуть; Той направо, той наліво а все браття, то-то диво. Не маш любви, не маш згоди, Од Жовтої взявши води, През незгоди всі пропали – самі себе звоювали». – Це Мазепа такі вірші писав? Цікаво! Я про нього одне знаю, – йому щорічно з усіх амвонів святі отці проголошують