Рогожа, В. На зламі імперій : роман у трьох книгах. Кн. 1 : «Не віддаймо Україну нікому!» / В. Рогожа. – Київ : Саміт-книга, 2019. – 476 с.

259 На зламі імперій «Не віддаймо Україну нікому!» одного боку Міхновський, Коновалець, Аркас і Петлюра, з іншого – Грушевський і Винниченко! – А Скоропадський? – То вже набагато складніше, хоча би тому, що я його зовсім не знаю. Мені здається, Микола Аркас про нього правильно сказав, але давай спочатку про друзів, яких я знаю понад десять років, і вони мені дійсно друзі. На другий день після Лютневої революції саме Міхновський став тим детонатором, завдяки якому була створена Центральна Рада, попри всі партійні розбіжності. Як на сьогодні, я твердо переконаний, що він і повинен був її очолити. Але більшість партій, які брали участь у створенні Ради були соціалістичні, і дуже пов’язані з аналогічними російськими. Тобто «самостійник» Міхновський підтримки не мав. То ж і закликали терміново Грушевського. Він мав авторитет і у Наддніпрянській Україні, і в Галіції. І початок був правильний у всьому, крім одного, переважна частина членів Малої Ради, крім Міхновського, були за автономію у складі Росії. – Ну, а що, для початку правильне рішення. Зміцнилися в національній автономії, рухаємося далі. – Як показав цей рік, у революційний час, та ще коли йде світова війна, це неможливо. Тимчасовий уряд Росії виступив категорично проти. Його керівництво, навіть до Києва приїздило. – Чи в них своїх проблем не вистачало! Займалися би своїми більшовиками! – У них і крім більшовиків проблем було достатньо, але бач, і про Україну не забували. На той час у Раді вже був і Петлюра, який чітко став на бік Міхновського. І одразу ж відновилося їхнє старе протистояння з Винниченком. А Винниченка повністю підтримував Грушевський. – Михайле, а як ти?