Рогожа, В. На зламі імперій : роман у трьох книгах. Кн. 1 : «Не віддаймо Україну нікому!» / В. Рогожа. – Київ : Саміт-книга, 2019. – 476 с.

Запізнілий гетьман 272 Чи день прийде з грозою-зливами? національному рухові бачити нічого, крім «німецької інтриги». Але саме вони стали активними членами моєї «Української Народної Громади», і на своєму з’їзді проголосили мене гетьманом! Тобто дали мені владу. А я з тим погодився, щоб усунути від влади соціалістів. То Ви вважаєте, що я тепер маю знову закликати соціалістів, і поділитися з ними владою? Чи все ж таки створити військову диктатуру, а з її допомогою навести лад у країні, після чого подумати про демократію? Я вибрав останнє. А Ви мені потрібні на противагу «Союзу…» як спільник у побудові Української держави. Ваша партія відкидає крайнощі у питаннях соціальних, обстоює принцип приватної власності і взагалі, уникає всілякої демагогії і теоретичності, а дбає про цілком реальну постанову справи. Ви з Шеметом і Ліпінським у своїй програмі на перший план виносите інтереси української державності, і пропонуєте всі інші інтереси підпорядкувати завданню української національно-державної самостійності. А це повністю збігається з моїм баченням побудови Української держави. – Пане Скоропадський, а Ви знаєте, що мене і полтавські пани, і українська соціалістична інтелігенція вважає прикрим і незручним у спілкуванні. А ще вони приписують мені крайній націоналізм. – Знаю, пане Міхновський. Більше того, вам з Шеметом звинувачують у посібництві німцям та уніатському Митрополиту графу Шептицькому. Але соціалісти і мене в цьому звинувачують. А головне, що то відповідає дійсності, і вже є основою нашої майбутньої співпраці! То як Вам, пане Міхновський, моя пропозиція? – Досить переконлива. Проте я повинен порадитися з побратимами, перш ніж прийняти рішення. – Маєте час. Хоча й не так багато. А я тішу себе надією на нашу спільну працю. До того ж вважаю необхідним розкрити