Рогожа, В. На зламі імперій : роман у трьох книгах. Кн. 1 : «Не віддаймо Україну нікому!» / В. Рогожа. – Київ : Саміт-книга, 2019. – 476 с.

Запізнілий гетьман 290 Чи день прийде з грозою-зливами? бешкетування. А, при згадці про організацію збройних «експропріацій», маленькі чорні очі його робилися ще меншими і хижо поблискували, тіло напружувалося. І весь він нагадував дикого звірка під час смертельного двобою. Коли розповідав про сім’ю, згадував маму, його обличчя набувало мрійливого виразу, очі світилися ніжністю і він ставав подібним до маленького хлопчика, який живе мрією зробити щасливим, якщо не все людство, то хоча би свою сім’ю та односельців. Слухаючи Нестора, Ісак згадував своїх батьків, свою Настю, дітей. Він теж хотів би зробити їх щасливими, а замість того, носили його бурі всією імперією, і невідомо було, скільки це буде продовжуватися. Але, поза тим, він тішив себе думкою, що тепер буде зовсім близько від дому. «Швидше би війна закінчилася!». З тією думкою він і заснув… *** Михайло мав бажання поїхати з Ільком додому. Сам він продовжував працювати у своєму часопису, хоч тепер треба було дуже уважно перевіряти матеріали перед друком. Гетьман сприяв розвитку українських видань, проте зміст їх не повинен був мати соціалістичної спрямованості. Але тепер його головною повсякденною турботою був Грушевський. Михайло Сергійович давно став йому за другого батька. Саме він влаштував його до консерваторії, і допоміг перший час організувати побут у Львові. Тож тепер Михайло бачив своїм обов’язком забезпечити його існування у тих умовах, які Грушевський мав після того, як був керівником держави. Ліквідацію німцями Центральної Ради та приходу до влади гетьмана Скоропадського, Грушевський сприйняв болісно. А до його уряду ставився вороже, і зносин з ним не мав. Грушевський зовсім усунувся від політичного життя. Майже