Рогожа, В. На зламі імперій : роман у трьох книгах. Кн. 1 : «Не віддаймо Україну нікому!» / В. Рогожа. – Київ : Саміт-книга, 2019. – 476 с.

Запізнілий гетьман 312 Чи день прийде з грозою-зливами? Озметеся всі за руки – Не допустіть гіркой муки Матці своїй більш терпіти, Нуте врагів, нуте бити. Самопали набивайте! Острих шабель добувайте, А за віру хоч умріте. І вольностей бороніте. Нехай вічна буде слава, Же през шаблю маєм права. – Кажеш, то Мазепа, написав вірш? – То, Євгене, була дума, або пісня, він сам її і виконував, граючи на бандурі. Його сучасники відзначали, що мав Іван Степанович, крім поетичного талану, ще й голос прекрасний. – Ти знаєш, Михайле, навіть за цією піснею зрозуміло чому в Російській імперії до цього часу його щорічно піддають анафемі! – Євгене, а ти чому в Києві? До тебе поїхав Симон Петлюра. – Я вже знаю, мене сповістив про це Микола Аркас. Але ми розминулися. Я ще вчора ввечері виїхав з Білої Церкви. Гетьман закликав терміново приїхати. От тепер знаю, за чим. Але ми з Миколою вирішили спочатку обговорити грамоту гетьмана, а після того я його послухаю. Я тепер у тебе, а Микола з Винниченком засіли погоджувати спільні дії, плануємо зустріч на вечір. Увечері за ними заїхав Аркас, і вони разом поїхали до Міністерства залізничних колій. У кабінеті одного з департаментів Міністерства Макаренка на них чекали керівники повстання – сам Макаренко, генерал Осецький, полковник Василь Тютюнник, представники української партії есерів, федералістів, «самостійників» та соціал-демократів. Усі присутні сиділи з одного боку довгого столу засідань. Напроти, з другого боку столу, стояв Винниченко, а поряд з ним сидів і щось записував Шаповал. Коли Михайло разом з Коновальцем зайшли до кабінету, усі присутні повернулися до них. Хтось