Рогожа, В. На зламі імперій : роман у трьох книгах. Кн. 1 : «Не віддаймо Україну нікому!» / В. Рогожа. – Київ : Саміт-книга, 2019. – 476 с.

353 На зламі імперій «Не віддаймо Україну нікому!» Петлюра їх чекав, але не бездіяльно. Він у глибокій таємниці готував операцію із роззброєння німецьких військ. Не тільки Голяк, але і Грушевський з Донцовим були мало обізнані з тим трагічним розвитком військового протистояння між синами однієї матері. То як у Біблії: і пішов брат на брата… Михайло стисло розповів, як таке сталося, і що вони планують з того отримати. Голяк уважно слухав, а потім, не витримавши, запитав. – Михайле, ти скажи мені, як ви, українці з Великої України, не можете найти між собою спільної мови? Невже у вас не Українська держава в голові, а взаємопоборювання? Чи має значення, хто більше зробить для держави? Лишень би вона відродилася! Я ж говорив вам, що ми до Національної Ради запросили і німців, і жидів, і поляків. Усіх, хто має бажання будувати нашу державу. А чому Українську, тому що то від Київської Русі земля наших предків, вони прийшли першими і побудували тут свою країну. І тепер українців у Галичині, Буковині та Закарпатті більшість, тому нам, українцям, тут державу будувати, і австрійський уряд з тим згоден. Хіба у вас не так? І те, що ми, не порадившись з вами, прийняли рішення про об’єднання викликає у вас спротив? Михайло мав що відповісти, але йому не пасувало при Грушевському про то говорити. Та й не хотів Михайло, щоб той почав себе оправдовувати чи ганити. Нічого це не дасть і не вбереже від можливого повторення того, що було рік тому. Вони з Коновальцем упевнені, що так станеться. Але чому сам мав біду кликати раніше часу. Жаліючи Грушевського, Михайло перевів розмову на інше. – Пане Голяк, я особисто впевнений, що і мої друзі з радістю приймуть Вашу пропозицію. Але не нам з вами це вирішувати. Рішення приймуть повноважні представники наших братніх держав, і я не маю сумніву, що воно буде правильним. А