Рогожа, В. На зламі імперій : роман у трьох книгах. Кн. 1 : «Не віддаймо Україну нікому!» / В. Рогожа. – Київ : Саміт-книга, 2019. – 476 с.

Запізнілий гетьман 354 Чи день прийде з грозою-зливами? поки, якщо маєте час, дочекайтеся зустрічі з керівниками Директорії. Я зможу Вас їм представити, лише сказати не можу, як скоро то станеться. Ви приїхали в дуже складний і гіркий час нашого взаємопоборювання. Маю надію, що то закінчиться перемогою народу України. А якщо Ви не маєте часу почекати тиждень-два, то поїдьте до Львова і розкажіть про наше щире прагнення спільно вибороти волю і незалежність українському народу. А як то буде, Бог дасть, побачимо. Може, будемо жити однією країною. Іван Голяк не дуже радісно сприйняв слова Михайла, але з розумінням. Він вирішив їхати до Львова, доповісти все побачене і почуте Петрушевичу, щоб Національна Рада визначилася щодо подальших дій. Разом з ним вирішив їхати до Львова і професор Грушевський. Але Михайло його переконав не робити цього, а почекати, чим закінчиться протистояння Скоропадського з Директорією. Він бачив, що все йде до перемоги Директорії. І дійсно, за останній тиждень кількість повстанців збільшилася до вісімнадцяти тисяч, а до війська Директорії вдень і вночі продовжували йти вояки. Петлюра вже створив чотири дивізії Січових Стрільців, Чорноморську дивізію та дві дніпровські дивізії повстанців, отамана Зеленого і Данченка. Ці дивізії він об’єднав в Осадний корпус, який ще через тиждень мав тридцять тисяч багнетів і шабель. Крім того, майже п’ятдесят гармат і двісті кулеметів. Тепер військо Директорії вже переважало за кількістю німецьке окупаційне військо, і Петлюра почав підготовку до роззброєння німецьких підрозділів. Його планам сприяло те, що німці вже давно самі мали одне бажання – щонайшвидше виїхати з України на Батьківщину. Десятого грудня вісімнадцятого року Петлюра віддав наказ військам Директорії оточити німецькі казарми. У містах Козятині, Вінниці, Христинівці, Умані німці без бою склали