Рогожа, В. На зламі імперій : роман у трьох книгах. Кн. 1 : «Не віддаймо Україну нікому!» / В. Рогожа. – Київ : Саміт-книга, 2019. – 476 с.

Директорія 376 І день прийшов сумний, безсонячний… – Братове, ви з дороги, то спочатку пообідаємо, а вже потім доповім вам про все, що знаю. Пообідавши, вони сіли до теплої грубки, яка була доречна в лютневі морози, і Коновалець розповів про трагічні обставини боротьби Директорії за Державу. – Як ви знаєте, Винниченко на чолі уряду діяв так, як і вів свою лінію на тій нараді, де ми були всі разом. Але його дії разом з іншими есдеками та есерами закінчилися тим, що більша частина Дієвої армії перейшла на бік московських комуністів. – Ми добре відчули зраду отаманів, особливо Григорʼєва! Якби не корпус полковника Болбачана, червоні ще в перший місяць наступу захопили би Київ. – І що тепер каже Винниченко? – Миколо, що він може сказати. Весь час говорив, що йому потрібні особливі повноваження, щоб знайти вихід з положення, а коли я запропонував йому припинити постійні наради і одноосібно керувати Державою, він відмовився і поїхав писати книги. Але справа була вже зроблена. Від лютого Головний отаман Симон Петлюра вийшов з лав есдеків і перебрав керівництво Директорією до своїх рук. – Збурення серед соціалістів не було? – Михайле, вони всі вже давно з більшовиками. Пішли самі й отаманів з їхніми військами за собою повели. А патріотичне українське вояцтво прийняло звістку про те, що Симон Петлюра став на чолі Директорії, з радісним піднесенням. Зрозуміло, і я з Січовими Стрільцями до того доклався. Але і Ви добре знаєте, що Симон – людина кришталево чесна, безкорисна, доброї волі і великої віри в нашу справу. Направду, він не має потрібної підготовки для керування військовими і політичними справами Української Республіки. Але його енергія і віра дає можливість, незважаючи на несприятливі обставини, провадити визвольну боротьбу. Ще