Рогожа, В. На зламі імперій : роман у трьох книгах. Кн. 1 : «Не віддаймо Україну нікому!» / В. Рогожа. – Київ : Саміт-книга, 2019. – 476 с.

Директорія 378 І день прийшов сумний, безсонячний… зайняли Харків і уряд Директорії призначив Болбочана командувачем Лівобережного фронту та всіма військами, які на Лівобережжі повстали проти гетьмана, включаючи і полк Волоха. Болбачан – кадровий і бойовий офіцер – з недовірою ставився до народних генералів, які не мали військової підготовки до керівництва військом, тому він відразу відсторонив Волоха від командування полку і призначив командиром полковника Сільванського, якого Волох перед тим арештував. Хто знає Волоха, погодиться зі мною, що після цього Болбочан став його особистим ворогом. А маючи особливі відносини з Симоном і його підтримку, Волох відмовився виконувати накази Болбочана. У районі Сватово-Попасна він створив військовий підрозділ, перед тим роззброївши німецьких вояків. Доходили чутки, що він відібрав десять тисяч гвинтівок і дві гармати, і намагався взяти цю територію під свою владу. – Євгене, а як Болбочан сприйняв дії Волоха? Фактично це є бунт під час військових дій, і Болбочан повинен був арештувати Волоха, як мінімум, хоча правильніше було б розстріляти на місці. – Миколо, якби то був не кавалер трьох Георгіївських хрестів за солдатську мужність Волох, то воно, скоріш за все, так би і сталося. Болбочан відразу ж віддав наказ на арешт Омелька. Але Волох не чекав, щоб його арештував Болбочан. Він провів розвідку, визначив, де знаходиться Болбочан і, взявши сотню гайдамаків, захопив його під Кременчугом у штабному вагоні разом з полковниками Дубовим, Сильванським, Заградським і Гайденрайхом. Прямо зі штабу він відправив телетайпом повідомлення Петлюрі. «Непередбачені обставини, а саме, поразки у боях під Полтавою і недовіра військ Запорозького корпусу до командувача за його орієнтацію на Дон, змусили мене