Рогожа, В. На зламі імперій : роман у трьох книгах. Кн. 1 : «Не віддаймо Україну нікому!» / В. Рогожа. – Київ : Саміт-книга, 2019. – 476 с.

379 На зламі імперій «Не віддаймо Україну нікому!» арештувати отамана Болбочана з його штабом і тимчасово заступити в командування Запорозьким корпусом». – Що він мав на увазі, до чого тут Дон? – А то вже інша пісня, Михайле. Саме в цьому я і не можу зрозуміти, хто із них, Волох чи Петлюра, бреше. Хоча схиляюся до того, що бреше Волох, а Петлюра не має сили його викрити. Я Вам говорив, у нього особливе ставлення до Омелька, коли ми брали Київ у вісімнадцятому, вони разом йшли в атаку на кулемети, і Омелько закривав Симона від куль. Таке не забувається. Я, грішним ділом, сам захоплююся незвичайною відвагою, і якоюсь брутальною самовпевненістю, і вірою у свою безкарність Омеляна Волоха. – Євгене, Волоха ми знаємо добре, ти краще про Дон просвіти! – З Доном тут просто. Коли з півночі посунули більшовики а з південного сходу білокозаки, розагітовані соціалістами Винниченка і есерами, «народні» отамани перейшли до більшовиків, фронт практично перестав існувати, і Болбачан змушений був лишати Лівобережжя, як, до речі, й Волох зі своїм полком. – Євгене, можеш то пропустити, мій полк теж змушений був відступати від Чернігова, нас від Дієвої армії лишилися краплі, коли отамани перейшли до більшовиків. – Дійсно, що я Вам розповідаю, Ви ж там були. При цій катастрофі головний отаман повинен був обирати серед нападаючих союзника. Миколо, ти би кого обрав більшовиків чи білокозаків? – Тільки не більшовиків! – От і Симон вирішив тимчасово порозумітися з білокозаками, як з меншим злом, і спільно відбити більшовиків. Ви ж розумієте, що та справа не підлягає розголосу. Тому його розмова з Болбочаном про переговори з білокозаками була таємною. Болбочан погодився, що рішення Петлюри є