Рогожа, В. На зламі імперій : роман у трьох книгах. Кн. 1 : «Не віддаймо Україну нікому!» / В. Рогожа. – Київ : Саміт-книга, 2019. – 476 с.

Директорія 388 І день прийшов сумний, безсонячний… його армія разом з червоногвардійськими загонами Катеринослава зайняла місто. І в той самий день, рішенням Катеринославського комітету більшовиків, Махно був призначений військовим комісаром та головнокомандувачем Радянської робітничо-селянської армії Катеринославського району. Але цього разу тішитися високою посадою йому випало менше тижня. Законний уряд Української держави теж діяв на диво швидко. Уже в перших числах січня армія новоспеченого «головнокомандувача», яка після нищівної поразки нараховувала лише біля двох сотень бійців, втікала до Гуляйполя. А тут на нього вже чекали підрозділи озброєних формувань німців-колоністів, які створили австро-німецькі окупанти. У них було достатньо зброї та набоїв до неї. Махно того не мав, але мав велику підтримку населення, а також допомогу в озброєнні нових військових формувань від більшовиків. Тому швидко навів революційний порядок у своїй столиці. Троцький позитивно оцінив бойові дії махновців і, зважаючи на загрозу наступу денікінських військ на Донбас та успішний початок наступу Червоної армії на Україну, саме з Махно і його оточення вирішив розпочати створення регулярних військ Радянської України. Точніше сказати, Першу Задніпровську українську радянську дивізію Українського фронту, у якій не було українців, створили ще на території Курської губернії. Отримавши наказ Троцького прибути на переговори до командира дивізії Дибенко, Мусін доповів про те Нестору Махно. – Товаришу Махно, незважаючи на наші поразки в Катеринославі, товариш Троцький позитивно оцінив наш військовий дух і наказав мені прибути до Дибенка, щоби озвучити йому наші потреби для формування бойової бригади у складі його дивізії. Все, що ми вважаємо необхідним, отримаємо