Рогожа, В. На зламі імперій : роман у трьох книгах. Кн. 1 : «Не віддаймо Україну нікому!» / В. Рогожа. – Київ : Саміт-книга, 2019. – 476 с.

389 На зламі імперій «Не віддаймо Україну нікому!» від командира дивізії. Махно насупився, щоб не показати своєї радості від почутого. Йому до цього ще ніхто не надавав допомоги, усе мав добувати сам зі своїми вояками. Хоча радість і не була повною. Своєю селянською мудрістю Нестор розумів: дають зброю не просто так, треба буде за більшовиків кров пролити. Ну поки їх плани співпадають, він погодиться. На повідомлення Ісака Махно відповів. – Товаришу Мусін, якщо Вам наказує товариш Троцький, то поїдьте і послухайте, що скаже Дибенко. А ще краще – запишіть. Ви ж розумієте, я не можу давати Вам повноважень, Ви не мій підлеглий. І своїх з Вами посилати не буду. Лишнього розголосу про мої зв’язки з більшовиками до часу не потрібно. Тим більше, хлопці не зрозуміють мене, ще й місяця не минуло, як я, завдячуючи більшовикам, поклав у Катеринославі майже все військо. Я увійду в його дивізію лише на відповідних умовах. Головні з них: я повинен мати право вийти, коли буду вважати за потрібне, і лад у своєму війську надам собі сам. Мені не потрібні комісари і спостерігачі, досить тебе одного! Тим більше, що я в тобі бачу чесну людину і доброго товариша. Мусіну довелося складно. Дибенко був з балтійських матросів, мав богатирську статуру і круту вдачу. За що не тільки при царизмі побував у в’язниці, а вже і при більшовиках. Проте, Дибенко теж чув про батька Махна. Він знав, що той є переконаним анархістом і сповідує вчення князя Кропоткіна, а не Маркса. І все ж ідейно близький товариш, хоч і має вивихи, як говорить товариш Троцький. На думку більшовиків, він багато чого не розуміє, але воює героїчно, тому, як тимчасовий союзник проти Денікіна, цілком влаштовує. Тож можна заплющити очі на деякі його забаганки. У середині лютого Махно зустрівся з Дибенко, і вони уклали угоду про спільні військові дії проти Денікіна.