Рогожа, В. На зламі імперій : роман у трьох книгах. Кн. 1 : «Не віддаймо Україну нікому!» / В. Рогожа. – Київ : Саміт-книга, 2019. – 476 с.

Директорія 390 І день прийшов сумний, безсонячний… Приїхавши після зустрічі з Дибенком у Гуляйполе, Махно зібрав селян, які брали участь у повстанні проти Скоропадського і німецьких загарбників, та звернувся до них з полум’яною промовою. – Товариші селяни, сьогодні наш головний ворог – Денікін! Більшовики прийшли з Москви і вигрібають хліб у вас не гірше німців, але вони все ж проти царя і виступають за робітників та селян. Тому ми повинні об’єднатися з більшовиками у спільній боротьбі проти Білої армії, проти Денікіна. Я вас прошу, підтримайте мене! А потім розберемося з більшовиками! Махно вмів говорити з селянами. Хоча треба відзначити, коли він щось обіцяв, то виконував, і на тому тримався його авторитет. Його армія увійшла до складу першої Задніпровської радянської дивізії Українського фронту більшовиків третьою бригадою. Троцький не помилився у військових здібностях Махна. Його бригада, знаходячись лише умовно у підпорядкуванні командування Південного фронту, провела героїчний рейд тилами військ Денікіна, дійшла до Маріуполя і завдала білим непоправної шкоди. То був перший за часів громадянської війни рейд тилами супротивника, під час якого саме у бригаді Махна створили і використали грізну зброю – кулеметну «тачанку». Махно використав винайдений запорожцями метод ведення бою, коли вояки робили вигляд, що втікають з поля бою, після чого зупинялися і відкривали по переслідувачах шалений вогонь. Різниця була в тому, що у бригади були не луки зі стрілами чи рушниці, а кулемети, встановлені на тачанці. За несприятливих умов четверо коней, запряжених до легкого возу, миттю зникали від погоні. За Маріупольський рейд керівництво Південного фронту представило Махна до нагороди орденом Червоного Прапора. Але ордена Нестор не отримав. Він був вірний собі і